Для вас, батьки

ДЖЕРЕЛО:  

МОЯ ДИТИНА

@donthithttps://www.facebook.com/donthit/?hc_ref=ARSI3lYfwV-2hO261FA1x5UPVC9f9EMvxcmMpyyoyWRr-nGi09TzzK8O7sIqVfVHcSw

7 найпоширеніших дитячих психологічних травм, які обов’язково дадуть про себе знати в дорослому житті

Недостатнє виховання і погана поведінка батьків найчастіше негативно впливає на доросле життя дитини. Майбутнє дитини навіть може скластися трагічно. Психічні травми, отримані в дитинстві, розвивають в душі дитини тривогу, депресію, залежність, імпульсивність і втрату контролю над собою.

Травмовані діти зазвичай дуже вразливі і чутливі. Їх психіка і мислення ще не дозріли для того щоб бути свідомими того, що відбувається з ними. А емоції вже є і вони сильні.

Діти не повинні відчувати таке поводження!

1. Приниження своєї дитини. Батьки не повинні перестаратися в своїх негативних коментарях. Науково доведено, що біль від приниження схожий на фізичну травму.

2. Тиск над дитиною.Надмірний тиск на дитину викликає у неї тривогу і почуття безвихідності, навіть якщо батьки виправдовують свою поведінку турботою. Буває, що така поведінка призводить до трагедій, але частіше за все закінчується неврозами.

3. Зрада. Діти зовсім не розуміють, чому батьки чинять так чи інакше. Інтриги їм невідомі. Вони довіряють своїм батькам і щиро їх люблять. Батьківська зрада може їм завдати непоправної психологічної травми.

4. Покинута дитина. Для будь-якої дитини дуже важливо відчувати підтримку і прихильність своїх батьків. Експерти вважають що, багато дітей, від яких відмовилися батьки, в дорослому житті виявляються емоційно залежними.

5. Несправедливість по відношенню до дитини. У дитини, яка зіткнулася в ранньому віці з несправедливою поведінкою своїх батьків, змінюється свідомість. У неї завжди буде негативне сприйняття світу, і вона буде неправильно оцінювати свою роль по життю.

6. Відмова в розумінні.Така поведінка з вашого боку призведе до того, що дитина в дорослому житті буде шукати схвалення з боку сторонніх людей.

7. Емоційна відстороненість

Заперечення або ігнорування почуттями та емоціями свою дитину, дає їм зрозуміти, що їх переживання не важливі, не враховуються і взагалі повинні бути придушені.

Одного разу всі ці емоції вирвуться назовні, і тоді їх вже буде складно утримати.

Діти потребують ніжності і турботи, довіри та прийняття, визнання і підтримки. Любіть своїх дітей!

Джерело: http://blyskavka.org/7-naiposhyrenishykh-dytiachykh-psykholohichnykh-travm-iaki-oboviazkovo-dadut-pro-sebe-znaty-v-doroslomu-zhytti/

Шановні батьки, виховуйте дітей так, щоб в один чудовий день почути:

- Дякую вам за те, що давали мені чесні відповіді на важкі запитання.

- Дякую вам за те, що ви завжди з розумінням відносились до мого бажання бути незалежним і давали мені свободу.

- Дякую вам за те, що ви дозволяли мені робити помилки.

- Дякую вам за те, що ви завжди так доброзичливо відносились до моїх друзів.

- Дякую вам за те, що ви ніколи не нагадували мені про мої помилки.

- Дякую вам за те, що ви пробачали мої грубі та образливі слова і зауваження.

- Дякую вам за те, що намагалися давати мені більше безумовної батьківської любові, ніж грошей.

- Дякую вам за те, що ви навчили мене поважати авторитет інших людей, цінувати відвертість.

- Дякую вам за те, що ви виступали проти моїх хибних та неприємних вчинків, ніколи не погоджуючись з ними.

10 порад, чого насправді потрібно вчити дітей

ХХІ століття – час бурхливого розвитку, технічного прогресу та активного соціального життя.

У світі, який щодня змінюється, батькам потрібно бути рішучими, мати суворий характер та швидко приймати рішення. Суспільство пред’являє високі вимоги й до дітей, що являються однією із найголовніших ланок соціального життя, адже у них приховане наше майбутнє. Батьки немовляти задумуються про перший день своєї дитини у школі. Батько і мати шестикласника відправляють свого сина чи доньку на різноманітні додаткові заняття та хвилюються, щоб їх дитина не відставала від однолітків. Сучаний розвиток суспільства не шкодує малечу і не дає їй відпочити, часто заплутуючи самих батьків. Як правильно виховати дитину та що прививати їй із дитинства – читайте далі.

1. Правила поведінки із оточуючими. Навчити дитину гарним манерам непросто, адже знаходячись у соціумі, дитина може почути грубощі та побачити погану поведінку. Пам’ятайте, що все починається із вас самих. Станьте прикладом для вашої дитини, і вона перейматиме від вас гарні манери та слова.

2. Допомога бідним, хворим та слабким. Аби дитина була схильною до співчуття, варто дати їй зрозуміти, що не усі люди у суспільстві можуть жити у багатстві та злагоді. Дитина повинна розуміти, що таке хвороба, плинність життя, допомога ближньому.

3. Слова ввічливості. Говорити «чарівні слова» – непросте завдання для деяких дітей. Аби якнайшвидше привити дитині почуття ввічливості, насамперед будьте ввічливими із ними. Частіше говоріть речення: Дай, будь ласка, іграшку; Смачного!; Вибач, будь ласка; Дякую, донечко! Таким чином, ці слова дитина запам’ятає природним шляхом і для цього не потрібно буде влаштовувати лекції із виховання.

4. Любов до спорту та здорового способу життя. Здорове харчування, ранкова гімнастика та спільні заняття спортом – саме ці кроки сформулюють у вашої дитини любов до активного та здорового способу життя. В першу чергу змусьте себе «жити правильно» і передайте це своїй дитині.

5. Розвиток таланту. Прислухайтеся до ваших кровинок і звертайте увагу на те, чим вони прагнуть займатися. Якщо дитина буде зайнятою протягом дня, вона не відчуватиме нудьги чи самотності. Вона постійно перебуватиме в соціумі і повертатиметься додому тільки для того, щоб відпочити.

6. Почуття значимості. Для вашої дитини, як і для будь-якої людини, важливо знати, що її люблять та поважають. Цілуйте та обіймайте свою дитину, кажіть їй про свої почуття, радійте її найменшим перемогам.

7. Правильний відпочинок. Сучасні діти обожнюють гаджети і все, що із ними пов’язане. Це факт, що технічні прилади допомагають дитині розвиватися, покращують увагу, пам’ять та вчать концентруватися. Однак такий пасивний відпочинок варто поєднувати із активним. Відправляйте дитину на вулицю погратися із однолітками, частіше гуляйте на свіжому повітрі, подорожуйте, грайте у футбол, волейбол, теніс та інші активні види спорту.

8. Дисципліна та саморозвиток. Починаючи із трьохлітнього віку, дитина проявляє ініціативу. Саме у цей час важливо дозволяти їй починати приймати власні рішення та не боятися допускати маленькі помилки. Привчити дитину до виконання побутових справ самостійно – один із найважливіших кроків до формування самостійності. Дитина вчиться розраховувати тільки на себе, справлятися із проблеми без допомоги батьків та сторонніх і нести відповідальність за свої вчинки.

9. Вміння радіти простим речам. Буде важко навчити дитину радіти дрібницям, якщо ви самі цього не вмієте і постійно скаржитесь на своє життя. Не говоріть песимістичних речей при своїх дітях, радійте життю самі і дозволяйте це робити своїм дітям. Частіше мандруйте, ходіть разом у гості, запрошуйте до себе друзів, влаштуйте дитині свято – все це допоможе їй швидше влитися у соціальне життя та бути оптимістичною.

10. Допомога у формуванні світобачення. Повністю сформувати світобачення дитини навіть із найбільш раннього періоду неможливо. Адже як тільки малеча потрапляє у дитячий садок чи школу, ідеальне світобачення, привите батьками, руйнується. Найважливішим для батьків є виховати у дитини світобачення сім’ї. Будьте близькими із вашою дитиною, станьте їй другом, розповідайте веселі або повчальні сімейні історії, читайте разом книжки і обов’язково запитуйте: «А як би вчинив ти?».

Джерело: http://www.otozh.com.ua

Просимо ознайомитися:

Про права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють, що задекларовані у ст.29 Закону України "Про загальну середню освіту"

Про захист дітей та молоді від негативних інформаційних впливів

Що таке ідентифікаційний номер...

Тільки там, де читають батьки, зростає дитина, яка читає.
Я. Корчак

   Підростаючій людині важливо навчитися відрізняти погане від хорошого, розуміти дійсні цінності. Слід пам'ятати, сама дитина не відчує всієї повноти спілкування із книгою, якщо поряд не буде дорослих наставників. Жоден комп'ютер не в змозі замінити любов і тепло батьків, що читають своїм малюкам.

   Нерідко доводиться чути нарікання на те, що син або дочка не хоче читати. Дійсно, у наш час у друкарських видань існує немало конкурентів - телебачення, комп'ютер, відео. Але книга, як і раніше, необхідна, бо вона відкриває дитині світ, учить співчувати, радіти разом, а завдання дорослих – виховати та зміцнити в незрілій душі цю дорогоцінну здатність.

   Культура спілкування з літературою закладається в сім’ї. Коли малюк часто бачить батьків із книгами, чує, як вони обмінюються враженнями про прочитане, радіють покупці цікавого видання, любов до друкарського слова виявляється у нього як природна необхідність.

   Тому необхідно:

- починати читати вголос дитині з раннього віку;

- дарувати дитині книги;

- залишати друкарські видання скрізь, де малюк може їх побачити;

- читати один одному по черзі;

- визначити, які книжкові персонажі подобаються або не подобаються і чому;

- дозволяти синові або дочці самому вибирати книги в магазині або бібліотеці;

- не примушувати читати проти волі, краще запропонувати пограти в настільні ігри, пов’язані з читанням;

- збирати домашню дитячу бібліотеку;

- після перегляду художнього або мультиплікаційного фільму запропонувати прочитати книгу, казку, яку було покладено в основу;

- обов’язково слухати, як малюк читає сам, він повинен відчувати інтерес старших;

- читати дитині перед сном.

ПОСІБНИК З Інтернет-БЕЗПЕКИ ДЛЯ БАТЬКІВ

   Батьки мають перебувати у близькому контакті з дітьми під час дослідження ними Інтернет-ресурсів.Бібліотекам, школам, клубам слід навчати дітей безпечному користування Інтернет.Дорослим не слід надавати приватну інформацію про дітей (фотографії, адреси, номер школи і класу) на сімейних або шкільних сайтах.Дітей і підлітків слід навчати нести відповідальність за свою поведінку у мережі.Немає нічого дивного, якщо діти знають про Інтернет більше за батьків. Попросіть їх навчити вас деяких речей у користуванні Інтернет; поговоріть з ними про те, що гарного і що поганого є у мережі.Батькам треба навчитися не проявляти надмірної реакції, якщо вони побачать, що дитина переглядає небажані матеріали або порушує правила. Не сваріть і не наказуйте дитину, якщо вона розповіла Вам про неприємну зустріч в Інтернет. Вашою найкращою стратегією буде попрацювати разом, таким чином ви обидва зможете зрозуміти що трапилося, і як зробити, щоб це більше не повторювалося.Досвід, набутий дітьми в Інтернет, може бути корисний для них у подальшому житті. Уміння зробити гарний вибір в Інтернет може навчити дітей критично ставитися до проблем, з якими їм доведеться зустрітися у подальшому житті.Оскільки діти часто є більш "продвинутими" користувачами, ніж дорослі, для них не є складністю зареєструватися у он-лайнових іграх або у "чатах". Вони не розуміють наслідків відкриття персональної інформації чужинцям. Як правило, дітям не слід надавати персональну інформацію незнайомцям без дозволу батьків. Ця інформація включає ім'я, адресу електронної пошти, поштову адресу, фотографію, номер школи і класу і таке інше. Розкажіть дітям про небезпеки, до яких призводить надання персональної інформації, і роздрукуйте для них головні правила он-лайнової подорожі мережею.

Джерело: http://lavrynovska.blogspot.com/p/blog-page_11.html

Чому діти ненавидять школу 

і що з цим робити?

Ваша дитина не любить ходити до школи? Вам доводиться щодня змушувати її прокидатись, збиратись і йти на уроки? Ви боїтесь, що це може стати звичкою, і вона втратить інтерес до навчання? Якщо ви стурбовані зростаючою ненавистю дитини до школи і хочете допомогти їй просто зараз, вам варто прочитати цю статтю!

Далі описуються можливі причини того, чому діти ненавидять школу, а також пропонуються рекомендації, які допоможуть батькам впоратись із цим.

1. Різке збільшення академічного навантаження. Іноді можна помітити, що дитина раптово змінила своє ставлення до школи, особливо це помітно на початку нового навчального року.

• Дитина може відчувати труднощі адаптації до зміни темпу навчання в порівнянні з попереднім класом (роком).
• Навчальний план може здатись їй занадто важким або дитина відчуває перевантаження через надмірний обсяг завдань для домашньої роботи або завдань на кожний день.
• Крім того, якщо в цьому році в розкладі дитини з'являються нові предмети, їй, імовірно, буде складно справлятись із додатковим навантаженням, у всякому разі, перший час.

Як із цим впоратись? Як батьки ви повинні допомогти вашій дитині перейти з одного класу в інший плавно й комфортно.

• Обговоріть з дитиною академічне навантаження. Якщо їй здається, що домашніх завдань занадто багато, складіть графік, який допоможе ефективніше структурувати час.
• Попросіть її тимчасово скоротити кількість позакласних заходів і захоплень і зосередитись на нових предметах. Порадьте дитині приділяти більше часу вивченню тих предметів, які їй даються важче інших і де вона найбільше не встигає. Після того як вона набуде впевненості та отримає хороші результати у вивченні шкільних дисциплін, вона зможе продовжити приділяти достатньо часу своїм улюбленим захопленням.

2. Знущання у школі. Шкільні знущання – булінг – це один з найгірших жахів для дитини, з яким вона може зіткнутись у школі, незважаючи на суворі правила, що забороняють будь-які форми приниження й насильства.

• Ваша дитина може стати жертвою шкільних знущань однокласників, старших учнів або навіть деяких вчителів.
• Група дітей може дражнити вашу дитину або насміхатись над нею. Деякі діти можуть погрожувати й залякувати її під час шкільних занять.
• Ваша дитина може зіткнутися зі знущаннями старших учнів або ще когось у шкільному автобусі чи громадському транспорті.
• Якщо ваша дитина ходить додому пішки, то може піддатись фізичному або словесному цькуванню попутників чи сусідів.

Як із цим впоратись? Слідкуйте за непрямими ознаками, за свого роду сигналами, які розкажуть вам про те, що ваша дитина стала жертвою булінгу.

• У дитини може раптово зникнути інтерес до школи, аж до появи почуття ненависті, або раптово вона може стати тихою й байдужою і втратити інтерес до раніше улюблених видів діяльності.
• Делікатно поговоріть з вашою дитиною та дізнайтеся, чи не скривдив її хто-небудь у школі. Найчастіше вона може боятися, що у випадку, коли ви поскаржитесь адміністрації школи або вчителям, хуліган дізнається про це, і знущання продовжаться, а може, ще і з новою силою. Спокійно скажіть дитині, що ви допоможете їй усіма можливими способами та підійдете до вирішення проблеми тактовно.
• Якщо ваша дитина стикається з фізичним насильством, вам слід проконсультуватись із представниками адміністрації школи, які запропонують варіанти подальших дій, включаючи звернення в поліцію, щоб надалі не допустити агресивної поведінки у школі.

3. Стресогенний чинник. Іноді похід до школи здатний призвести до такого стресового стану, що дитина може взагалі відмовитись від подальшого навчання.

• Ваша дитина теж може страждати від великої кількості стресів у житті, і багато з них родом зі школи.
• У школі дитина завжди знаходиться під психологічним тиском, оскільки всі чекають, що вона буде добре вчитись та отримувати хороші оцінки. Удома ви теж очікуєте від дитини хорошої підготовки, своєчасного та якісного виконання завдань і нічного пильнування перед іспитами.
• Враховуючи таку кількість завдань, дитині може елементарно не вистачати часу на спілкування з однолітками. Вона може часто пропускати зустрічі з друзями, які дуже важливі для її дорослішання й розвитку, а також для її психічного й соціального благополуччя.

Як із цим впоратись? Батьки – це і є ті люди, які можуть допомогти дитині знайти баланс між навчанням і соціалізацією.

• Усвідомте всю важливість наявності друзів і розваг для життя вашої дитини. У прагненні досягти успіху не примушуйте її ставати «книжковим хробаком» і самітником.
• Допоможіть дитині добре розпланувати власний день. Якщо протягом тижня в неї багато домашніх завдань, прослідкуйте, щоб за ці п'ять днів у неї було достатньо часу для відпочинку, а у вихідні вона могла досхочу поспілкуватись із друзями.

4. Відсутність інтересу до навчання. Цілком можливо, що замість активного академічного інтересу ваша дитина відчуває в собі якусь професійну схильність, покликання до чого-небудь.

• Дитина може бути не у змозі зрозуміти конкретне запитання або, можливо, страждає від нудьги у класі.
• Вона може вважати непотрібним вивчення того, що її зовсім не цікавить, і, можливо, навіть визнати таке навчання марною витратою часу.
• Крім того, якщо ваша дитина вже вивчала певний предмет у попередньому класі й не досягла в ньому великих успіхів, вона може перейматись результатами його подальшого вивчення та втратити до предмету будь-який інтерес.

Як із цим впоратись? Поясніть дитині, яким чином конкретний шкільний предмет може розширити її світогляд і допомогти реалізувати власні амбіції.

• Удома спробуйте пояснити дитині певні поняття, використовуючи методи навчання, що відрізняються від тих, до яких прийнято вдаватись у школі.
• Якщо нічого не допомагає, зверніться із проханням до вчителів, можливо, є педагогічний спосіб вирішити цю проблему, наприклад, репетиторство.

Похід до школи – це те, що повинно подобатись вашій дитині, те, чого вона повинна з нетерпінням очікувати щодня й не сприймати в якості покарання. Порадьтеся з учителями та шкільним психологом щодо того, як допомогти своїй дитині прищепити інтерес до навчання.

Джерело    http://childdevelop.com.ua/articles/school/350/

ЯК ВИВЧИТИ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ З ДИТИНОЮ 

БЕЗ КРИКУ І СВАРОК

   Коли настає час вивчення домашнього завдання, в домі панує атмосфера, як у тому анекдоті:«Мати так кричала на дитину, що сусіди зверху й знизу заправили ліжко, умилися та вивчили

уроки!»

   Ситуація, коли батьки не в змозі стримувати свої емоції під час спільного навчання відбувається майже в кожній другій родині. Як же важко опанувати себе, коли після часового пояснення дитина все одно нічого не зрозуміла, або коли ти взагалі півдня не можеш її всадити за стіл, щоб почати займатися! Як діяти?

Порада № 1. Стримуйте, стримуйте й ще раз стримуйте себе! Емоції не повинні брати гору. Це важко, особливо імпульсивним батькам. Але все одно стримуйтеся. Коли не можете стримуватися, а дитина зовсім не піддається «дресуванню», зробіть перерву, вийдіть до іншої кімнати, попийте чаю, займіться хатніми справами. Після того, як ви заспокоїлися та згадали, що це дитина, ви її любите, вона також має право на емоції, тоді пробуйте ще раз залучити дитину до домашнього завдання. «Хороший мій, даю ще 5 хвилин і ти сядеш за стіл, я чекаю на тебе! Усе справедливо чи не так? Ти погрався вдосталь, а завдання все одно потрібно

виконувати. Ти ж не хочеш, щоб у школі ти виглядав як нездібний? Ти ж успішний і все

зможеш!» Після такого звернення в спокійному тоні навряд чи втримається хоч одна дитина.

Спробуйте!

Порада № 2. Залишайте дитині час на відпочинок. Не варто

дитину саджати за уроки відразу після школи. Так намагаються

вчинити безліч батьків, адже потрібно поспішати та не запізнитися

на ще 5 гуртків: малювання, фортепіано, плавання, карате та до

школи майбутнього чарівника! Заспокойтеся, любі батьки, не слід передавати куті меду.

Залиште дитині час на відпочинок. Добре, якщо це буде прогулянка на свіжому повітрі, навіть

узимку, активні ігри чи просто перегляд мультика. Для першокласників не зайвим буде

денний сон. Усе залежить від конкретної дитини, від її стану здоров'я, умінь та вподобань.

Порада № 3. Призначте конкретний час для виконання домашнього завдання. Створіть

певний ритуал. Наприклад о 15:30 по понеділках сідаємо робити домашнє завдання. В інші

дні час може змінюватися, залежно від його позакласних занять та тренувань у спортивних

секціях. Можна створити самостійно паперовий розклад домашнього завдання, розфарбувати

його (чи придбати магазинний) та повісити на стіну. По-перше, коли ви його створюватимете,

то розмовлятимете з дитиною та таким чином налаштовуєте її на регулярне виконання

домашнього завдання. «Дивись, який ти створив гарний розклад. Тепер, ти сам (сама) будеш

дивитися на нього та дізнаватися, коли сідати за уроки! Ти станеш успішним і добре

займатимешся, легко виконувати усі завдання, адже головне регулярне «тренування» мозку та

пам'яті, як у спорті — м'яз. Зрозумій це та запам'ятай на все життя! Свої навички завжди

потрібно розвивати та вдосконалювати в будь-чому!» Це лише здається, що подібні розмови 

для дорослих. Але навіть маленьким буде приємно, коли з ними розмовляють, як із

дорослими. Вони все сприйматимуть правильно, не переймайтеся! Навіть, якщо відразу ви не

побачите результати, дитина неодмінно здивує вас трохи згодом.

Порада № 4. Грайтеся в школу. Виконуйте роль учительки, заведіть будильник чи телефон,

наче дзвенить шкільний дзвоник. «Добрий день, діти! Мене звуть Марія Іванівна, зараз

почнеться урок під назвою «домашня робота»! Сідай, любий, у тебе все вийде, я допоможу,

сьогодні я добра вчителька!» Дитина глузувати, настрій поліпшиться. А в гарному настрої,

граючись завдання виконуються краще. Навіть із дітьми старшого віку (10–13) ця гра стане в

пригоді, адже ми часто забуваємо, що наші сини та дочки — це перш за все діти, а гратися

люблять усі, навіть дорослі!

Порада № 5. Ніколи не робіть уроки за дитину. Батьки дуже часто припускаються такої

помилки, нібито хочуть допомогти дитині, то задачу за неї розв'яжуть, то аплікацію зроблять.

А насправді ж, таким чином, батьки не допомагають, а шкодять синові чи донечці, адже

позбавляють дитину можливості навчитися робити уроки самостійно та відповідати, якщо

чогось не зробив. Перебувайте поруч, допомагайте, направляйте, але ніколи не робіть за

дитину домашні вправи.

Якщо ви дослухаєтеся до цих 5 порад, то назавжди забудете про сварки та крик у сім'ї під

час виконання домашнього завдання з дитиною!

Джерело http://4mamas-club.com/

Практичні завдання для розвитку дітей

Проект «Розвиток дитини» пропонує батькам дітей дошкільного та молодшого шкільного віку різноманітні практичні завдання для всебічного розвитку дітей. Представляємо найбільш популярні та актуальні матеріали проекту.

Увага! Увага! Увага!

Рекомендації учням, батькам

щодо раціонального використання часу,

емоційного розвантаження при підготовці до ДПА

ПАМ'ЯТКА

Вимоги до поведінки учнів під час державної підсумкової атестації

1. Під час  державної підсумкової атестації учні мають право:

1.1. Задавати організаційні запитання, що не стосуються змісту атестаційних завдань.

1.2. Оскаржити процедуру проведення ДПА чи її результати в триденний термін після оголошення результатів.

2. Під час проведення  державної підсумкової атестації учням заборонено:

2.1. Заважати одне одному, спілкуватися, передавати різні предмети тощо.

2.2. Задавати викладачу запитання, що стосуються змісту атестаційних завдань.

2.3. Виходити з аудиторії по декілька осіб (дозволяється виходити лише одному учню).

2.4. Виносити за межі аудиторії бланки та проштамповані аркуші.

2.5. Користуватися мобільними телефонами, фото- і відеоапаратурою, друкованими й рукописними матеріалам ( підручниками, посібниками,  конспектами ), що можуть бути використані  як додаткові джерела інформації, необхідної для виконання атестаційної роботи.

3. Під час державної підсумкової атестації учні зобов'язані:

3.1. Залишити речі, не передбачені процедурою проведення державної підсумкової  атестації, у спеціально відведеному в аудиторії місці.

3.2. Дотримуватися тиші.

3.3. Здавати атестаційній комісії роботу у разі виникнення потреби вийти з аудиторії.

3.4. Здати атестаційну роботу і покинути аудиторію у разі порушення дисципліни та недотримання процедури проведення ДПА під час виконання атестаційної роботи.

3.5. Здати атестаційну роботу після закінчення.

ПАМ'ЯТКА

Поради практичного психолога учням щодо підготовки та складання ДПА

1. Заздалегідь поставте перед собою мету, яка вам під силу. Пам'ятайте, що ніхто не може завжди бути досконалим.

2. Не бійтеся помилок. Не помиляється той, хто нічого не робить. Ті люди, які налаштовані на успіх, досягають у житті  значно більшого, ніж ті, які намагаються уникати невдач.

3. Завчасно ознайомтеся з процедурою проходження державної підсумкової атестації, а також з правилами виконання роботи.

4. Потренуйтеся розв'язувати завдання у формі, яка буде використана під час атестації; спробуйте вдома розрахувати час на виконання  одного такого завдання.

5. Під час підготовки до державної підсумкової атестації чергуйте розумову діяльність із руховою. Пам'ятайте: увага і концентрація слабшають, якщо довго займатися одноманітною роботою.

6. Відпочивайте через кожні 40-50 хвилин занять (оптимально робити 10-хвилинні перерви).

7. Для активної роботи мозку потрібно багато рідини, тому більше пийте простої або мінеральної води, зеленого чаю.

8. Дотримуйтеся режиму сну і відпочинку. При посилених розумових навантаженнях варто збільшити час сну на годину. Напередодні державної підсумкової атестації ляжте раніше спати.

Поради психолога учням та батькам.

    Завершується навчальний рік, наближається пора державної атестації, незалежного оцінювання, і кожна сім’я, і діти, і їх батьки прагнуть зробити все можливе, щоб отримати високий результат.

    Проте, у багатьох молодих людей  ситуація іспиту викликає таку кількість негативних емоцій, що на переживання стану тривоги   витрачається більше сил, ніж безпосередньо на підготовку та здачу екзамену.

       Як же підготуватися до випробувань найбільш ефективно, не витрачаючи зайвого часу та енергії? Як діяти на самому екзамені, щоб продемонструвати свої найкращі сторони  и отримати високий результат?

Почнемо з найбільш загальних рекомендацій.

1. Не скорочуйте час на сон.  Якщо ви будете спати менше, ніж потрібно вашому організму, це приведе до зниження продуктивності інтелектуальної діяльності, і ви не зможете компенсувати ці втрати, навіть доклавши  героїчних зусиль

2. Залишайте  час на короткий відпочинок. Ви засвоїте більше інформації, якщо під час підготовки будете робити короткі перерви. Їх можна використати для прогулянок, занять спортом, спілкування з товаришами.

3.  Якщо є така можливість, об’єднайтесь  з однокласниками в групу з 3-4  осіб. Розподіліть між собою питання, які кожен буде  готувати. Потім, коли ви зустрінетесь, обміняйтесь інформацією, це ефективніше і цікавіше ніж  підготовка на самоті.

4. Налаштовуйте  себе на успіх.  Коли людина програмує себе на невдачу, посилюється тривога, внаслідок чого погіршується настрій, зникає бажання готуватися до екзамену.

5. В день іспиту  прокиньтесь трохи раніше, ніж звичайно, коротка зарядка, легкий сніданок допоможуть вам бути енергійним і бадьорим. Пам’ятайте, що певний рівень хвилювання є нормальним і може допомогти мобілізувати ваші інтелектуальні ресурси. Якщо хвилювання здається вам надмірним, глибоко вдихніть і уявіть собі, що негативні емоції ви видихаєте разом з повітрям. Ця вправа допоможе заспокоїтися та налаштуватися на робочий стан.

6. На усному екзамені відповідайте по суті питання, структуруйте інформацію. Отримавши питання, підготуйте письмовий план відповіді, визначивши ключові моменти та їх взаємозв’язки, чітко сформулюйте основні терміни.  Це надасть вашій відповіді переконливість та послідовність.

7.  Не мовчіть! Краще повторити свою думку іншими словами. Довгі паузи у відповіді сприймаються екзаменатором як слабкість або відсутність усвідомлених знань.

8. Зверніть увагу на те, що ви скажете на початку відповіді.  Цим можна привернути увагу та справити позитивне враження на членів комісії.

9. Пам’ятайте, що краще сказати менше, але послідовно і логічно, ніж багато, але безсистемно.

10.  Не забувайте, що впевненість у собі приходить з усвідомлення того, що ви добре підготувалися і вмієте роботи все, що вимагається програмою. Зосередитися потрібно не на відчутті тривоги, а на змісті своєї роботи. Це допоможе заспокоїтися і отримати гарний результат.

Шість способів зробити читання цікавим

Деяким дітям читання здається дуже важким, виснажливим і зовсім не веселим заняттям. Тому, щоб зацікавити дитину читанням, батькам необхідно проявити винахідливість, а також звернутись до досвіду інших батьків і педагогів, який допоможе досягти бажаної мети.

Серед усіх порад і способів того, як перетворити читання на цікаве заняття, ми виділили шість найбільш ефективних.

Спосіб № 1: читайте відповідні книги

Ніщо так не знижує мотивацію читати, як спроба дитини читати, скажімо, роман Достоєвського замість такої книги, як, наприклад, «Малюк і Карлсон, який живе на даху» Астрід Ліндгрен, яка більше відповідає її читацькому рівню.

Переконайтеся, що ваша дитина читає книги, які дійсно їй підходять, а не є надто складними творами, які можуть викликати внутрішню напругу й на довгі роки відбити бажання відкривати книгу. Для того щоби правильно підбирати книги для вашої дитини, використовуйте просте «Правило п'яти пальців». Пам'ятайте: надзвичайна складність книги дорівнює демотиваціїдитини.

Спосіб № 2: дайте дітям право вибрати книгу

Діти люблять відчуття того, що їм під силу щось змінити у своєму житті. Тому, якщо ви вирушаєте в дитячий книжковий магазин або дитячу бібліотеку, дозвольте своїй дитині завантажити в кошик ті книги, які її зацікавили. Такий підхід буде мотивувати дитину швидше розгорнути найпривабливішу для неї книгу вдома та з інтересом зануритись в її дивовижний світ.

Спосіб № 3: виходьте за рамки звичайних книг (використовуйте аудіо- та електронні книги)

Чи знаєте ви, що прослуховування аудіокниг також уважається читанням? Так, це сприйняття на слух, яке не пов'язане із зоровим розпізнаванням літер і розділових знаків, але такий спосіб читання також корисний, і ось чому: він дозволяє поповнювати словниковий запас та отримувати знання про різні теми, включаючи літературні прийоми й літературні звороти. І найкраще в цьому те, що дитина набагато менше втомлюється та в більшій мірі зосереджена на самій історії, що допомагає їй відчути переваги цього цікавого заняття. І це ключ до того, щоб захопитися читанням.

Крім того, не забувайте про читання книг за допомогою електронних пристроїв, таких як електронні книги або планшет. Оскільки багато дітей загіпнотизовані новітніми технологіями, високотехнологічні пристрої можуть зробити читання дуже привабливим.

І, нарешті, пам'ятайте про дитячі часописи з мінімальною кількістю тексту й максимальною кількістю ілюстрацій. Не забувайте, що це також читання або хоча би потужний трамплін до нього.

Спосіб № 4: створіть удома казковий простір для читання

Створіть удома такий простір для читання, в якому дитина захоче перебувати якомога довше. Наприклад, невеликий намет, килими зі східними візерунками, світильники, що запрошують до казки, подушки у візерункових чохлах, плакати з казковими й мультиплікаційними героями, а також поличка з улюбленими іграшками. Створіть атмосферу казки, свята й розваги, а потім покладіть у центрі книгу й починайте читати з інтонаціями, які відповідають створеній атмосфері. Казка триває. Дитина поринає в казковий світ оповідей.

Спосіб № 5: дозвольте дитині трохи побешкетувати

Щоб при читанні дитина відчувала себе у своїй тарілці й відчувала деякі переваги, спробуйте дозволити їй такі види послаблення:

• Заради читання цікавої книги дозвольте дитині не доїсти вечерю й лягти пізно.
• Якщо дитина втомилася читати сама, візьміть ініціативу на себе й почитайте їй тривалий час, можливо, навіть з використанням ігрових інтонацій, жестів і пантоміміки.
• Дозвольте дитині рухатися під час читання – ходити по кімнаті, стрибати, сидіти на м'ячі для вправ або обертати обруч на талії.

Правило № 6: не ігноруйте труднощі, що виникають у дитини

Якщо дитина потребує допомоги для усунення труднощів, які виникають у неї у процесі читання, обов'язково допоможіть їй. Можливо, дитині треба пройти тестування, відвідати окуліста, запросити репетитора - що завгодно. Не чекайте. Поспішайте допомогти своїй дитині подолати труднощі, які в жодному разі не можна відкладати в «довгий ящик». Адже якщо ви їх не усунете, вони будуть тільки посилюватись. Тому, отримавши допомогу потрібного фахівця, ви знімете перешкоди, які заважали дитині насолоджуватись таким цікавим заняттям, як читання, і подаруєте їй цілий світ і корисну навичку, яка стане в пригоді їй упродовж усього життя.

Повірте, батькам під силу перетворити читання на веселе й цікаве заняття, яке відкриє дітям нові горизонти й залишиться з ними назавжди. Цього можна досягти! Треба тільки докласти зусиль, а за потреби звернутись по допомогу.

Джерело https://childdevelop.com.ua/articles/edu/2796/

Прості способи, які допоможуть батькам швидко заспокоїти дитину й навчити її долати стресовий стан

Способи заспокоїти й зняти стрес у дитини

Діти часто зіштовхуються зі стресовими ситуаціями, а традиційні методи, такі як глибоке дихання, не завжди допомагають з ними впоратися. Коли дитині необхідно швидко зняти напругу, спробуйте один зі способів, запропонованих нижче.

1. Поставте дитину вниз головою. Багато століть назад йоги виявили, що положення тіла, в якому голова знаходиться нижче рівня серця, заспокійливо діє на організм. Для розслаблення дитині потрібно нахилитися, дотягуючись долонями до пальців ніг, або постояти на голові. Перевернуте положення тіла зміцнює вегетативну нервову систему, що відповідає за стресові реакції організму.

2. Спробуйте візуалізацію. Дослідження показують, що візуалізація знижує рівень стресу. Запропонуйте дитині закрити очі й уявити собі тихе, спокійне місце. Потім допоможіть їй уявити цю картину в деталях. Запитайте, як виглядає це місце, які там запахи, що відчуває дитина, перебуваючи там.

3. Запропонуйте дитині попити води. Зневоднення призводить до зниження розумової продуктивності. Дайте дитині випити склянку холодної води та трохи посидіти. Випийте склянку води самі, і ви помітите, як дана процедура заспокоює нервову систему.

4. Заспівайте що-небудь. Усі знають про те, що улюблені пісні піднімають настрій. Крім цього гучний спів (навіть якщо ви при цьому трохи фальшивите) сприяє виробленню «гормонів щастя» – ендорфінів.

5. Прийміть «позу собаки писком донизу». Поза, відома в йозі як «Собака писком донизу», як і перевернуте положення тіла, відновлює вегетативну нервову систему. Також вона розтягує м'язи рук, ніг і тулуба, що призводить до спалювання рівня глюкози, виробленої в результаті реакцій організму на стрес.

6. Малюйте. Малювання не тільки допомагає відволіктися від джерела стресу, але й розвиває стресостійкість. Якщо вас лякає навіть думка про те, що дитина буде малювати фарбами, дозвольте дитині помалювати, наприклад, кремом для гоління на шторці в душі. Шторку буде легко вимити, а дитина не вимастить усе навколо.

7. Пострибайте через скакалку. Встановіть таймер на дві хвилини, ввімкніть музику й дозвольте дитині стрибати через скакалку в ритмі музики. Якщо дитині важко стрибати через скакалку, вона може просто підстрибувати на місці.

8. Пострибайте у висоту. Влаштуйте з дитиною змагання, хто стрибне вище, далі або швидше. Це ще один простий, але дієвий спосіб випустити пару за допомогою фізичної активності.

9. Пускайте мильні бульбашки. Дути на вітрячок або пускати мильні бульбашки – такі заняття допоможуть дитині контролювати дихання та заодно нормалізувати стан психіки. Крім того, дитині, напевно, сподобається бігати за бульбашками, які лопаються.

10. Прийміть гарячу ванну.  Після важкого робочого дня немає нічого приємнішого, ніж полежати в гарячій ванні в повній тиші з приглушеним світлом. Дитині дана процедура також допоможе заспокоїтися, розслабитися й відволіктися від усіх занять. Дозвольте їй узяти з собою у ванну улюблену іграшку й відпочити стільки, скільки їй буде потрібно.

11. Прийміть холодний душ. Хоча цей спосіб повністю протилежний попередньому, він також зміцнює організм. Холодний або навіть прохолодний душ допомагає зняти м'язову напругу, покращує приплив крові до серця, помітно підвищує настрій. Дослідження, в якому взяли участь люди, які практикують загартовування, показало, що систематичне купання в холодній воді знижує напругу, втому, депресію й негативні емоції. Для зовсім маленьких дітей купання в холодній воді небажане. Краще поступово знижувати температуру води або спробувати контрастний душ.

12. Пийте теплі напої. Теплі напої в прохолодний день дають тілу відчуття тепла. Це схоже на обійми зсередини. Чашка гарячого шоколаду або тепле молоко допоможе малюкові швидко набути стану гармонії.

13. Задувайте свічки. Запаліть свічку й запропонуйте задути її дитині. Потім запаліть її знову, але при цьому трохи відсуньте від дитини. З кожним разом дитині потрібно буде дихати глибше й глибше, щоб задути свічку. Так в ігровій формі ви можете навчити дитину глибокого дихання.

14. Спостерігайте за акваріумними рибками. Ви коли-небудь замислювалися над тим, чому в лікарнях часто ставлять акваріуми? Згідно з дослідженнями, спостереження за акваріумними рибками знижує артеріальний тиск і частоту пульсу. Більш того, чим більший акваріум, тим ефективніша його дія. Коли вам буде потрібно заспокоїти дитину, зводіть її до місцевого ставка або акваріума для невеликого сеансу «рибної терапії».

15. Порахуйте від 100 до 1. Лічба у зворотному порядку не тільки дозволяє дитині відволіктися від того, що її турбує. Вона також розвиває концентрацію уваги й корисна дошкільнятам в якості підготовки до школи.

16. Повторюйте мантри. Придумайте мантру, яку дитина зможе використовувати для заспокоєння. Добре підійдуть фрази: «Я спокійний» або «Я впевнений у собі».

17. Дихайте животом. Більшість з нас дихає неправильно, особливо в стресових ситуаціях. Запропонуйте дитині уявити, що її живіт - повітряна кулька. Дитина повинна дихати глибоко, щоб наповнити кульку повітрям. Повторіть цю просту вправу п'ять разів, і ви побачите, що дитина стане набагато спокійнішою.

18. Зробіть пробіжку. Біг знижує стрес ефективніше, ніж візит до психолога. Десятихвилинна легка пробіжка не тільки підвищить настрій дитини, але й дозволить справлятися зі стресом протягом декількох годин.

19. Порахуйте до п'яти. Коли дитині здається, що вона не може контролювати емоції, запропонуйте їй закрити очі й порахувати до п'яти. Ця своєрідна п'ятисекундна медитація дозволить мозку «перезавантажитися» й подивитися на ситуацію з іншого боку. Також це привчить дитину добре подумати перед вчиненням будь-якої дії в стресовій ситуації.

20. Виговоріться. Діти, здатні вільно говорити про свої почуття та про те, що їх турбує, рано вчаться розбиратися в ситуаціях і власному ставленні до них. Батькам не варто відразу ж радити дитині, як вирішити проблему. Спочатку вислухайте дитину й поставте їй навідні запитання, які допомагають прояснити ситуацію.

21. Напишіть лист самому собі. Ми ніколи не будемо ставитися так критично до свого друга, як до самих себе. Те ж саме відбувається і в дітей. Навчіть їх бути добрішими до себе, а у важких ситуаціях запитуйте, що б вони сказали в такій ситуації своєму кращому другу.

22. Прикрасьте стіну. Ідеться не про фарби й декорації, можна просто повісити на стіну плакат або картинку з журналу. Це допоможе дитині проявити свої творчі здібності. У такій справі важливий сам творчий процес, а не результат.

23. Виготовте дошку візуалізації. Нехай дитина виріже з журналів фрази й картинки, що ілюструють її інтереси та мрії. Наклейте їх на спеціальну дошку на стіні. Таке заняття допоможе дитині не тільки розібратися в тому, чого вона хоче від життя, але й дозволить відволікатися від джерела стресу у важкі моменти, фокусуючи свою увагу на тому, що їй дійсно цікаво.

24. Обійміть дитину або дозвольте їй обійняти вас. Обійми сприяють виробленню окситоцину - гормону, що забезпечує роботу імунної системи організму. 20-секундні обійми знижують тиск, покращують самопочуття та знижують стресові реакції організму. Обійми принесуть користь і вам, і вашій дитині.

25. Гуляйте на природі. Згідно з дослідженнями, 50-хвилинні прогулянки на природі покращують розумові процеси та знижують рівень стресу. Якщо у вас немає стільки вільного часу, то навіть 15-хвилинна прогулянка на свіжому повітрі допоможе дитині впоратися зі стресом.

26. Уявіть себе через кілька років. Це чудовий спосіб мотивувати дитину поставити цілі на майбутнє та прагнути до них. Нехай вона запише, якою хоче бачити себе через тиждень, місяць, рік або більш тривалий термін.

27. Подуйте на вітрячок. Як і у випадку зі свічками, дана вправа тренує дихання дитини, однак тут акцент робиться на контрольованому видиху, а не на глибокому вдиху. Дитина повинна змусити вітряк крутитися повільно, потім швидко, потім знову повільно. Так вона навчиться регулювати своє дихання.

28. Ліпіть із пластиліну. Під час ліплення ділянка мозку, що відповідає за стресові реакції, стає неактивною, оскільки імпульси активізують інші ділянки мозку. Можна купити пластилін у магазині або зробити його своїми руками.

29. Попрацюйте з глиною. Подібний ефект спостерігається і при роботі з глиною. Дозвольте дитині виліпити що-небудь із глини або зробити чашку за допомогою гончарного круга. Це також чудова нагода для дитини навчитися чогось цікавого та сформувати нову практичну навичку.

30. Пишіть. У старших дітей ведення щоденника або просто опис своїх почуттів на папері сприятливо позначається на настрої, особливо якщо вони впевнені, що ці записи ніхто не читає. Дайте дитині зошит, і нехай вона опише свої почуття. Переконайте дитину в тому, що її записи ніхто не буде читати, поки вона сама про це не попросить. Постійне ведення щоденника позитивним чином позначається на пам'яті, концентрації уваги й мисленні дитини.

31. Дякуйте. Крім опису почуттів запропонуйте дитині записувати, кому й за що вона вдячна. Це допомагає підвищити успішність у школі та знизити рівень стресу. Для цього можна завести окремий «зошит подяк».

32. Називайте свої емоції. Невміння розпізнавати негативні емоції часто стає причиною стресу в дітей. Якщо дитина гнівається, відчуває паніку або страждає на перфекціонізм, попросіть її назвати це почуття, дати йому ім'я. Після цього допоможіть дитині впоратися з негативом. Наприклад, запитайте в неї: «Тебе знову турбує ідеальність?». У такій ігровій формі ви можете обговорити, як подолати перфекціонізм, а дитина не залишиться один на один зі своїм почуттям.

33. Катайтеся на гойдалках. Катання на гойдалках не тільки зміцнює м'язи ніг і тулуба, але також знижує рівень стресу (такий ефект мають рухи розгойдування). Покатайте дитину на гойдалці чи вона може покататися самостійно, щоб заспокоїти емоції.

34. Штовхайте стіну. Це хороший спосіб позбутися гормонів стресу, не виходячи з кімнати. Дитина повинна протягом 10-ти секунд штовхати стіну. Повторіть вправу тричі. Чергування м'язових зусиль і розслаблення призводить до вироблення «гормонів щастя».

35. Зібгайте тонкий папір. М'яти папір – одне з улюблених занять маленьких дітей. Їх заспокоює не тільки шелест паперу, але і його текстура. Сенсорні імпульси активізують певні ділянки мозку, що знижують рівень стресу.

36. Лопайте бульбашки на упаковці. Купіть трохи такого матеріалу й поріжте на невеликі шматки, щоб заспокоювати дитину в моменти стресу.

37. Катайте тенісний м'яч по спині. Така сама процедура застосовується в якості легкого заспокійливого масажу. Робіть її, коли дитині необхідний заспокійливий дотик. Масажуйте плечі, шию й нижню частину спини – ці ділянки найбільш напружені в момент стресу.

38. Масажуйте ступні невеликим м'ячиком. Це допомагає поліпшити кровообіг і впливає на певні точки на ступнях, допомагаючи зняти стрес і зняти напругу м'язів ніг. Дитина може покатати м'яч по всій поверхні ступні, наступаючи на нього з різною силою.

39. Визначте «спокійне місце» в будинку. Дитина повинна мати певне місце в будинку, де вона зможе опанувати себе в моменти втрати контролю над емоціями. У цьому місці дитина повинна відчувати себе максимально комфортно, щоб мати можливість для повноцінного відпочинку й відновлення душевної рівноваги.

40. Слухайте музику. Музика покращує настрій, сприяє здоровому сну, знижує рівень стресу й занепокоєння. Слухайте музику різних стилів, установіть оптимальний рівень гучності в будинку, машині та спальні дитини.

41. Влаштуйте танцювальну вечірку. Фізичне навантаження в поєднанні з задоволенням від музики принесе дитині користь. Їй сподобається така активність у поєднанні з розвагою. Якщо дитина в поганому настрої, зробіть музику гучніше та влаштуйте танцювальну вечірку в кімнаті. Настрій дитини миттєво підніметься.

42. Покричіть. Іноді поганий настрій дитини пов'язаний з тим, що її переповнює занадто багато емоцій. Нехай дитина візьме вільну позу й уявить, як емоції проходять крізь її тіло від пальців ніг до рота. Для їх звільнення дитині потрібно голосно закричати.

43. Поміняйте обстановку. Коли ми відчуваємо сильні негативні емоції, іноді потрібно просто вийти з дому. Зміна обстановки допоможе малюкові швидко заспокоїтися. Якщо ви знаходитеся вдома - вийдіть на прогулянку. На вулиці знайдіть спокійне місце, де можна присісти. Змініть обстановку, і це допоможе дитині швидко відновити самовладання.

44. Вийдіть на прогулянку. Ми часто ходимо гуляти для того, щоб навести порядок в думках. На нас заспокійливо діє не тільки свіже повітря, але й природні ритми природи. Вийдіть на прогулянку разом з дитиною, і, можливо, вона поділиться з вами причинами свого поганого настрою.

45. Заплануйте веселе заняття. Коли ви чимось стурбовані, здається, що на вас тиснуть стіни і світ ось-ось завалиться. Деяким дітям необхідно допомогти подивитися в майбутнє, щоб відволіктися від внутрішнього діалогу. Заплануйте яке-небудь веселе заняття для всієї сім'ї, дозвольте дитині взяти участь в його обговоренні. Будь-яка тема, пов'язана з майбутнім, буде їй корисна.

46. ​​Спечіть хліб. Усі бабусі у світі знають, що процес випікання хліба допомагає позбутися від стресу. В Інтернеті ви можете знайти багато простих рецептів приготування хліба. Дитина може самостійно змішати інгредієнти й замісити тісто. Їй обов'язково сподобається результат вашої спільної роботи.

47. Сплетіть браслет. Робота рук викликає стан повної зануреності в заняття. Подібний ефект мають такі заняття, як в'язання, вишивка або будь-яка інша справа, що допомагає малюкові забути про зовнішні обставини.

48. Катайтеся на велосипеді. Катання на велосипеді потроху втрачає популярність у дітей. Але велосипедні прогулянки не тільки сприятливі для суглобів - вони розвивають рівновагу й фізичну витривалість. Можна організувати велосипедні прогулянки всією сім'єю.

49. Розмальовуйте книги-розмальовки. Розмальовки – чудовий спосіб відволікти й заспокоїти дитину, розвинути в неї дрібну моторику й концентрацію уваги. Купуйте дитині олівці та фломастери, розмальовуйте сторінки книг-розмальовок разом з нею.

Ці, здавалося б, прості способи допоможуть не тільки поліпшити психоемоційний стан дитини будь-якого віку, але й навчити її краще розбиратися та справлятися з негативними емоціями. Ці навички стануть їй у пригоді протягом усього життя.

Інтернет ресурс: Психологія дитини 

 https://childdevelop.com.ua/articles/psychology/3783/

Розвиток навичок критичного мислення в дітей

Коли дітям надається шанс безпечно досліджувати навколишній світ, вони можуть щодня зустрічатися з багатьма можливостями вирішення проблем і розвитку власних незалежних суджень. Їхні проблеми, які можуть супроводжуватись фізичними випробуваннями, питаннями соціальних взаємин або розуміння суті речей, часом здаються нам незначними, але дітям вони надають величезні можливості практикувати навички критичного мислення. Наприклад:

• Восьмимісячний малюк заповз під стілець і не може зрозуміти, як виповзти назад. Перед ним постало питання: що робити.
• Дворічна дівчинка думає: «Вихователька поклала нам виделки, щоб ми наколювали шматочки курки, але я не можу збагнути, як це правильно робиться. Варто мені спробувати ще раз чи можна просто взяти курочку руками?».
• Чотирирічний хлопчик думає: «Я хочу, щоб вода залишалася в рові мого замку, який я побудував у пісочниці, але вона витікає з нього в пісок. Як зробити так, щоб вода не витікала?».
• Семирічна дитина міркує: «Мої друзі дражнять одного хлопчика в нашому класі за те, що він одягається не так, як усі. Варто мені приєднатись до них чи треба висловитися про те, що я дійсно думаю про їх поведінку?».

​Кожна з цих дійсно значущих для дітей проблем пропонує їм можливості будувати й застосовувати фундамент критичного мислення. При цьому роль дорослих може полягати в тому, щоби скеровувати дитину для більш творчого вирішення проблем. В інших випадках більш корисним буде дозволити дитині самій трохи поекспериментувати. Як і наскільки швидко ми реагуємо, може мати значний вплив на розвиток дитячих навичок критичного мислення.

Критичне мислення, можливо, – одна з найважливіших навичок, яких сьогоднішні діти потребуватимуть у майбутньому. Фахівці включають критичне мислення у список семи найважливіших життєвих навичок, необхідних кожній дитині.

Поради про те, як навчити критично мислити та вирішувати проблеми

Ось деякі поради та ідеї, як допомогти дітям побудувати фундамент критичного мислення й вирости людьми, здатними вирішувати проблеми, які щодня ставить перед ними життя.

• Забезпечте можливості для гри. Саме під час гри діти тестують можливості свого мислення та з'ясовують, що станеться, якщо спускати ложку з високого стільця ще і ще раз; яка із двох кульок швидша, якщо котити їх з гірки; що станеться, якщо опустити крейду у воду або змішати кукурудзяний крохмаль з водою та зробити пасту. Надання місця для ігор, часу для ігор на відкритому повітрі або у приміщенні й рольових ігор забезпечує дітям чудові можливості пробувати нове і спостерігати реакцію, пробувати щось ще й визначати, наскільки змінюється ця реакція. Цей неформальний процес дослідження має вирішальне значення для критичного мислення.
• Допомагайте дітям бачити себе людьми мислячими та здатними вирішувати проблеми, ставлячи відкриті запитання. Замість того щоб автоматично давати відповіді на ті запитання, які ставить дитина, допомагайте їй мислити критично, ставлячи запитання у відповідь: «Які в тебе думки з цього приводу? Як ти думаєш, що тут відбувається?». Проявляйте повагу до її відповідей незалежно від того, вважаєте ви їх правильними чи ні. Ви можете сказати: «Це цікаво. Розкажи, чому ти так думаєш». Використовуйте такі фрази, як «Мені цікаво почути твою думку про це», «Як би ти вирішив цю проблему?», «Як ти думаєш, де ми можемо отримати більше інформації про це завдання?».
• Не розв'язуйте всі проблеми за дітей. Ставте деякі з перерахованих вище запитань і давайте достатньо інформації для того, щоб вони не засмучувались, але, разом з тим, не так багато, щоб у результаті вийшло, що ви вирішили задачу за них.
• Допомагайте дітям розвивати гіпотези, припущення. «Якщо ми зробимо це, як ти думаєш, що станеться?», «Давай спрогнозуємо, що буде далі».
• Заохочуйте нестандартне мислення. Дозволяйте дітям думати по-іншому, і ви допоможете їм доводити до досконалості свої навички творчого вирішення проблем. Ставте перед дітьми такі питання, як: «Які ще ідеї можна спробувати?». Або надихайте їх придумувати інші варіанти: «Давай придумаємо всі можливі рішення».
• Підтримуйте прагнення дитини шукати додаткову інформацію. Ви можете допомогти своїм дітям розвивати навички критичного мислення, спрямовуючи їх на пошук додаткової інформації. Наприклад, «Як ми можемо більше дізнатися про це? Твій тато багато знає на цю тему. Можливо, спитаємо в нього? Або давай пошукаємо в Інтернеті?».

​Звісно, батькам не завжди вистачає часу дочекатись того моменту, коли дитина придумає власний варіант відповіді. Іноді необхідно і скоротити шлях. Пам'ятайте про те, що діти вчаться й тоді, коли спостерігають за вами, за тим, як ви самі вирішуєте завдання та проблеми. Разом з тим при найменшій можливості приділяйте час тому, щоб ваша дитина самостійно обмірковувала своє завдання (проблему). Це надзвичайно корисно для розвитку навичок критичного мислення в довгостроковій перспективі.

Інтернет ресурс Розвиток дитини https://childdevelop.com.ua/articles/develop/720/

Хороша поведінка – це не диво, а навичка

Якщо у вас є дитина, яка влаштовує істерики, проявляє неповагу або поводиться деструктивним чином, так і хочеться порівняти її з так званими «хорошими дітьми», які, здається, ніколи не потрапляють у неприємності й не завдають батькам жодних прикростей. Тим часом багато батьків відчувають повну безнадійність своїх спроб «чарівним чином» навчити дитину бути вихованим членом сім'ї – такою дитиною, якою вона була ще до свого народження в їхніх прекрасних мріях.

Правда полягає в тому, що хороша поведінка – це не диво: ваша дитина не перетвориться на таку, якою ви хочете бачити її за одним лише помахом чарівної палички. Хороша поведінка – це навичка, якої можна навчитись, як столярної справи, професії вчителя або медсестри.

Три найбільш важливі навички для дітей, які є основою їхньої доброї поведінки: уміння правильно трактувати різні життєві ситуації, уміння керувати своїми емоціями й вирішувати проблеми належним чином. Якщо ваша дитина засвоїть їх (з вашою допомогою, звісно), вона буде більш успішною, коли стане дорослою.

Навичка 1: правильне сприйняття, трактування соціальних ситуацій

Уміння правильно інтерпретувати соціальні ситуації надзвичайно важливе, тому що допомагає дитині уникати неприємностей і вчить її співіснувати з іншими людьми. Якщо вона може входити у клас, їдальню, на дитячий майданчик або на дискотеку і грамотно оцінювати те, що там відбувається, а потім вирішувати, як взаємодіяти відповідним чином з людьми в цьому середовищі, вона вже на півдорозі до успіху. Тому, якщо ваша дитина бачить дітей, які дражнять і залякують інших, навичка правильного сприйняття соціальних ситуацій допоможе їй триматись від них осторонь.

Батьки можуть допомогти своїм дітям розвинути цю навичку, спонукаючи їх до читання виразу облич людей, наприклад, у торговому центрі або на вулиці. Якщо ваша дитина навчиться бачити, хто з них виглядає веселим, розлюченим, засмученим або нудьгуючим, відбудеться таке: по-перше, вона буде розуміти, що, виявляється, спроможна визначити почуття інших людей. По-друге, вона дізнається, що повинна намагатись визначати їх на систематичній основі. З часом це навчить її правильно трактувати соціальні ситуації.

Навичка 2: управління емоціями

У міру дорослішання дитині дуже важливо навчитись керувати своїми емоціями належним чином. Управління емоціями означає тверде розуміння того, що пробивати дірку у стіні через те, що ти розлютився, – це ненормально; ненормально також лаяти й нарікати на свого батька за те, що він забрав у тебе планшет. Діти повинні знати: якщо вони гніваються або почуваються погано, це не дає їм права завдавати біль іншим людям.

Формулюйте доречні запитання

Якщо ваша дитина дражнить свою молодшу сестру неприємним прізвиськом, у першу чергу ви повинні сісти і спитати в неї: «Що, на твою думку, відбулось такого, через що ти вирішив так зробити?». Не «Що ти відчував?», а «Що сталось?». Ви побачите, що часто така поведінка є проявом егоцентризму дитини. Можливо, його маленька сестра отримує більше уваги, ніж він, або вона дивиться мультфільм, а брат хоче дивитись іншу передачу, або вона грає у відеоігри, а він теж хоче пограти в них. Коли ваша дитина не знає, як упоратись із ситуацією, і стає розлюченою чи ображає, це свідчить, що прийшов час втрутитись і покласти цьому край. Ви повинні дуже чітко заявити: «Те, що ти розсердився, не дає тобі права обзивати сестру поганими словами». Це дуже важливий і прямий шлях навчання навичок управління емоціями.

Що досягається або не досягається за допомогою наслідків поганої поведінки

Фахівці вважають, що наслідки – це частина відповідальності. Інакше кажучи, ваша дитина повинна знати, що коли її неадекватна поведінка повториться, її притягнуть до відповідальності. Але не слід думати, що люди легко змінюються, якщо їх постійно карають або «піддають» закономірним наслідкам їх власної поведінки. Хоча батьки часто зосереджуються на цьому, одних наслідків недостатньо.

Ось вам правда: ви можете скільки завгодно карати дітей, але це не змінить їх поведінку кардинально. Тому що насправді проблема не в поведінці, проблема в мисленні дітей. Їх помилковий, спотворений хід думок і обумовлює в результаті те, як діти поводяться. Якщо ви караєте дітей за поведінку й не бажаєте змінювати їх розуміння проблеми, вислухати їхню думку про те, як ефективно вирішити її в майбутньому, тоді що ж ви в такому випадку робите? Ви караєте дитину, але не вчите її нічого. Отже, коли ви не будете за нею спостерігати, вона, найімовірніше, поведе себе як і раніше, неправильно.

«Що ти зробиш інакше наступного разу?»

Дуже важливо обговорювати з дитиною різні варіанти поведінки, до яких вона може вдатись у стані гніву чи розчарування. Це важливий спосіб сфокусувати її увагу на зміні своєї поведінки. Такий виховний прийом заохочує дитину придумувати різні способи більш ефективного вираження себе та свого стану. До речі, коли ви з дитиною обговорюєте цю тему, розмова повинна мати досить діловий характер – вона не повинна перетворюватись на забавну або зворушливу бесіду, а також не повинна бути образливою чи негативною. Дотримуйтесь фактів і питайте: «Що ти зробиш інакше наступного разу?».

Навичка 3: учіть дитину навичок вирішення проблем

Не існує таких понять, як «хороші» чи «погані діти»!

Діти, яких називають хорошими, знають, як вирішувати свої проблеми, керувати власною поведінкою і своїм микросоціальним життям, а діти, яких називають поганими, просто не знають, як відповідно поводитись. Малюка часто називають поганою дитиною, якщо він робить неефективні дії, щоб вирішувати проблеми, у той час як інші діти вирішують ті ж проблеми належним чином. Тому така дитина може проявляти вкрай негативні реакції – неповажні, руйнівні або ж образливі. Фахівці вважають, що не існує понять «хороша» й «погана дитина», просто є діти, які володіють ефективними способами вирішення життєвих проблем, і діти, які ними не володіють.

У міру розвитку дітям необхідно постійно коригувати свої навички вирішення проблем і вчитись нових. Наприклад, для трирічної дитини слово «ні» – найбільша проблема в житті. Вона тупотить ногами і влаштовує істерику. В результаті їй доводиться навчитись справлятися з цією проблемою і керувати емоціями, пов'язаними з нею. У шестирічних дітей основна проблема – це похід до школи, у дев'ятирічних – перевдягання на фізкультуру й т. п. У тринадцяти- й чотирнадцятирічних дітей основною проблемою стає перехід у старші класи, де атмосфера більш метушлива, ніж та, до якої вони звикли.

На думку фахівців, ключовий елемент допомоги батьків у зміні поведінки дітей – це знання виховних методів і прийомів, за допомогою яких можна допомогти дітям визначити суть проблеми, з якою вони зіштовхнулись. Разом ви повинні шукати спосіб вирішити її та знаходити інші, альтернативні рішення. Тому розмовляйте з дитиною про насущні проблеми і про те, як їх вирішувати, а не тільки про її емоції.

Зрештою, не існує чарівного методу, за допомогою якого можна прищепити дитині правила хорошої поведінки. Секрет полягає в навчанні дітей способів вирішення проблем; а хороша поведінка – це просто один із плодів на цьому дереві. Ваша мета як батьків надати дитині всі необхідні інструменти для навчання хорошої поведінки. Зробити це ніколи не пізно, але треба пам'ятати, що коли ваша дитина не вміє грамотно інтерпретувати ситуацію зараз, не знає, як правильно реагувати, і при цьому реагує агресивно, а потім потрапляє в неприємності, то, імовірно, їй буде вкрай важко справлятися із проблемами в дорослому віці, коли, наприклад, її керівник скаже те, чого вона не захоче чути або виконувати. Ось чому батькам важливо не просто хотіти, щоби прояви поганої поведінки припинились, а почати вчити дитину тих навичок, завдяки яким поведінка зміниться назавжди.

Джерело  Виховання дитини  https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/748/

Яких правил потребують наші діти?

У питанні встановлення правил важливий делікатно збалансований підхід, оскільки достатня кількість правил дозволить дітям відчувати себе в безпеці, в той же час їх надмірність буде перешкоджати нормальному розвитку. Складніша ситуація в тому випадку, коли в родині кілька дітей, яким з тієї чи іншої причини необхідні різні правила. І, нарешті, правила треба міняти в міру того, як дитина дорослішає та стає більш самостійною.

Складіть список повсякденних домашніх правил, в який увійдуть ті, які ви вважаєте найбільш важливими. Наприклад, якщо чистота й порядок у домі особливо важливі для вас, правило може звучати так: «Прибери після себе» або «Застеляй ліжко щоранку». Крім цього існують менш формальні правила, які обумовлені необхідністю, що виникає час від часу. Наприклад, навіть якщо у вас немає конкретного правила, що забороняє голосно співати за обіднім столом, можуть виникати ситуації, коли ви змушені будете попросити дитину зосередитись на їжі, а не виспівувати на весь голос.

Коли треба встановити те чи інше правило, корисно спочатку визначитись із основною причиною його необхідності, щоби бути впевненим у тому, що воно дійсно обґрунтоване. Якщо ви стаєте занадто прискіпливим і пропонуєте зайву кількість правил, вам буде все важче й важче примусити дитину дотримуватись ваших інструкцій. Наприклад, якщо ви постійно адресуєте їй суворі команди: «Сядь прямо. Жуй із закритим ротом. Припини крутитись», дитина з часом просто не буде до вас прислухатись.

Коли ви встановлюєте домашні правила, ваш авторитетний підхід може допомогти дітям зрозуміти причину їх появи й негативні наслідки за порушення даних вимог. Пам'ятайте також про те, що ключем, за допомогою якого можна домогтись від дітей дотримання правил, є послідовність і систематичність.

Отже, при визначенні відповідних віку стратегій дисципліни необхідно розглянути кілька типів правил.

1. Правила безпеки

Дітям, безумовно, потрібні правила, які забезпечують їх безпеку, мається на увазі не тільки фізичну, а й емоційну безпеку. Правила фізичної безпеки можуть бути, наприклад, такими: «На стільцях можна лише сидіти (не стояти)» і «Не відчиняй двері, коли мама в душі». Правила емоційної безпеки можуть бути такими: «Говори лише добрі слова» або «Усі можуть ділитися своїми емоціями, але тільки у ввічливій формі». Коли діти відчувають себе в безпеці, вони можуть зосередити свою енергію на розкритті талантів і дослідженні навколишнього світу.

2. Правила моралі

Установлення таких правил дає можливість прищепити дітям моральні цінності та етичні норми. Установіть кілька правил, таких як: «Завжди кажи правду» або «Попроси вибачення, якщо образив когось». Важливо, щоби батьки самі сповідували ті цінності, які вони хочуть прищепити своїм дітям, оскільки діти часто вчаться безпосередньо на прикладі батьків.

3. Правила, що виробляють звички й режим

Діти досягають успіху, коли дотримуються режиму й певного розпорядку дня. Тому необхідно встановити правила, що допомагатимуть щоденно формувати здорові звички. Наприклад: «Чисть зуби після сніданку» або «Клади брудний одяг у кошик для брудної білизни».

Здорові звички й режим допомагають уникати протиборства між батьками й дітьми. Коли діти знають, що вони повинні, прийшовши зі школи, вішати пальто на вішалку або робити домашнє завдання відразу після обіду і при цьому знають про неминучі наслідки поганої поведінки, це може певним чином зменшити кількість суперечок.

4. Правила, що сприяють розвитку соціальних навичок

Дітям також потрібні правила, які вчать їх соціальних навичок. Наприклад, такі правила, як: «Поділись своїми іграшками із братом» або «Дотримуйся черги у грі», учать дітей прийнятних способів взаємодії з іншими людьми.

Старшим дітям, можливо, будуть потрібні правила використання різноманітних гаджетів, новітніх технічних пристроїв. Наприклад, підліткам часто необхідні обмеження часу листування в соцмережах, щоб вони приділяли більше часу взаємодії з людьми, які присутні поруч з ними фізично. Також підліткам, можливо, необхідно нагадувати, щоб вони виходили зі своєї кімнати та приділяли час сім'ї хоча б вечорами.

5. Правила, які готують дітей до дорослого життя

Дітям потрібні правила, які допоможуть їм підготуватись до дорослого життя. Цей тип правил навчає життєвих навичок, які допоможуть їм краще функціонувати (соціально та особистісно), коли вони покинуть батьківський дім. Чіткі правила та допомога, необхідна дитині для розвитку цих навичок, багато в чому будуть залежати від темпераменту вашої дитини. Деякі діти більш схильні до відповідальної поведінки та більш мотивовані на навчання, іншим же в якості підтримки необхідні додаткові правила.

Наприклад, установлення правил домашніх обов'язках і грошових витратах допомагає підготувати дітей до майбутнього. Призначте дітям домашні обов'язки та дайте їм можливість заробляти кишенькові гроші. Потім учіть їх фінансової дисципліни, щоб вони знали, як раціонально відкладати й витрачати гроші, щоб вони були краще підготовлені до прийняття на себе фінансової відповідальності, коли стануть дорослими.

Джерело  Виховання дитини  https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/748/

Як батькам читати і розуміти новий Держстандарт для початкової школи

Державний стандарт початкової загальної освіти визначає, що саме мають знати й уміти учні по закінченню певного циклу навчання, окреслює ідейні засади та принципи навчального процесу, логіку його організації тощо.

Користуючись Стандартом, вчителі розроблятимуть свої навчальні програми та курси на основі інтеграції предметів, а директори шкіл – затверджуватимуть робочі навчальні плани.

Адже Стандарт визначає спільні очікувані результати, які учень має досягнути за певний період. А шляхи досягнення цих результатів – тобто навчальні програми – можуть бути різними.

Тому батькам теж важливо знати, що саме передбачає новий Стандарт.

Це остаточний варіант, за яким навчатимуть дітей з 2018 року?

Ні, не остаточний. Це – проект нового Державного стандарту початкової загальної освіти. Цього навчального року (2017/2018) його використовуватимуть у навчальному процесі 100 шкіл по всій Україні, які пілотуватимуть Нову Українську Школу (НУШ).

На підставі цього пілотування та громадського обговорення, буде підготовлено фінальну версію Державного стандарту початкової загальної освіти.

Остаточну версію затвердить Кабінет Міністрів України.

Від вересня 2018 року, коли стартує повномасштабна реформа загальної середньої освіти, учні всіх перших класів України почнуть навчатись за новим Стандартом.

Що передбачає цей проект Стандарту?

Стандарт проголошує презумпцію талановитості дитини, рівний доступ до освіти і відсутність будь-яких форм дискримінації.

Серед принципів цього стандарту:

– цінність дитинства – тобто відповідність вимог віковим особливостям дитини;

– радість пізнання та розвиток особистості – тобто плекання самостійності та незалежного мислення замість “навченої безпорадності”;

– принципи здоров’я та безпеки: формування здорового способу життя та створення безпечних умов для фізичного та психоемоційного розвитку дітей.

Це особливо важливо для дітей молодшого шкільного віку – вони мають навчатися в атмосфері взаємної довіри та поваги, без цькувань та насильства.

Проект Стандарту передбачає, що між 2 і 3-ою академічними годинами варто проводити рухливі ігри, зазвичай на вулиці.

У навчальних програмах з усіх предметів і курсів передбачено 20% резервного часу, який вчитель може використовувати на свій розсуд (на засвоєння навчального матеріалу, піти з учнями у музей тощо).

Крім того, проект Стандарту вводить інтегроване навчання у початковій школі.

Зміст початкової освіти розроблено на основі компетентнісного підходу.

Що таке компетентності?

Стандарт дає таке визначення: це динамічна комбінація знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати навчальну діяльність.

Тобто не знання заради знань – а вміння їх застосовувати у реальному житті. Якщо ще стисліше: не що ти знаєш – а як ти цим вмієш користуватися. Саме тому в Стандарті постійно вказуються прив’язки до досвіду дитини та можливостей застосувати здобуті знання на практиці.

Навіщо вводиться інтеграція?

Дитина в ранньому віці сприймає світ цілісно, а не по-предметно. Тому навчання в початковій школі буде інтегрованим – предмети будуть об’єднуватись довкола цікавих для дитини тем чи проблем.

Проект Стандарту вводить інтегрований підхід у навчанні предметів та курсів. При цьому варто розуміти, що інтеграція предметів уже давно не є чимось експериментальним – тож в українських школах впроваджується не щось абсолютно нове та неперевірене.

Більше того, в Україні є школи, які давно вже працюють за таким інтегрованим підходом у навчанні.

Теми для викладання змісту в рамках інтегрованих курсів можуть обирати як вчитель, так і учні.

Наприклад, вийшов фільм про Супергероя, який зацікавив дітей. Вчитель бере цю тему, ставить задачі і проблемні ситуації, через які розвиваються предметні навички. Скажімо, “за скільки часу Супергерой може дістатися з одного будинку до іншого, аби допомогти дівчинці?”. Або “напишіть листа Супергерою”.

При цьому, розвиваються базові навички з читання і письма – але робиться це набагато ефективніше через ті речі, що цікаві дітям і не відірвані від їхнього життя.

Як буде реалізовуватись така інтеграція?

Пропонується інтегрувати сім освітніх галузей у курс “Я досліджую світ”. Список цих галузей такий:

·                    Мовно-літературна

·                    Математична

·                    Природнича

·                    Технологічна

·                    Інформатична

·                    Соціальна і здоров’язбережна

·                    Громадянська та історична

Окремими навчальними предметами залишаються іноземна мова, фізкультура та мистецтво.

Звичні для нас “українська мова” та “математика” пропонується теж інтегрувати, але не повністю. 3 4-х годин на тиждень вивчення математики один урок викладатиметься в рамках інтегрованого курсу, а інші три – як окремі навчальні предмети.

Так само з українською мовою. Автори стандарту пропонують 2 години цього предмету викладати в рамках курсу “Я досліджую світ”, а решту 5 – як окремий предмет “Українська мова”.

Але ці навчальні предмети (іноземна мова, фізкультура, мистецтво, українська мова та математика) будуть пов’язані між собою тематично через міжпредметні зв’язки.

Як читати і розуміти Стандарт?

Він містить ряд скорочень і термінів, які необхідні для розуміння.

У Стандарті для кожної освітньої галузі спершу вказується загальна ціль, на реалізацію якої спрямовані “загальні очікувані результати” (ЗОР) та “конкретні очікувані результати” (КОР). Ці загальні цілі виписані одразу після назви освітньої галузі.

Загальні очікувані результати (ЗОРи) вказують на рівень розвитку кожного вміння на завершення циклу навчання (1-2 клас і 3-4 відповідно).

ЗОРи є життєво важливими вміннями та навичками, які вчитель розвиває інструментами своєї галузі. Вони є орієнтирами для вчителя в навчальному процесі.

Конкретні очікувані результати (КОРи) описують ядро знань учня.

Саме по КОРах буде проводитись підсумкове оцінювання учнів після закінчення 4 класу.

Наприклад, у математиці ЗОР може бути таким: “Знаходжу помилки логіко-математичного характеру й обираю оптимальний спосіб їх усунення”, або ж“Перевіряю і доводжу істинність або хибність тверджень”.

Тоді як КОР для математичної галузі може бути таким: “Зіставляє ймовірний та фактичний результати лічби об’єктів та відображає їх у вигляді графічних організаторів (таблиць, напр., “Т-схема”, “М-схема”, діаграми різних видів та ін.)”.

Або ж : “Тлумачить дріб як одну або кілька рівних частин цілого, пояснює поняття “чисельник дробу”, “знаменник дробу”, зокрема й на прикладі конкретних життєвих ситуацій, порівнює дроби з однаковими знаменниками, зокрема й на наочній основі”.

Чи ще такий: “Перетворює більші одиниці величини в менші і навпаки, вирізняє серед інших одиниці температури (°C), швидкості (км/год, м/с та ін.), площі (мм², cм², дм², м², км², га)”.

В описах Конкретного очікуваного результату згадується в тому числі відповідні ЗОР та загальна ціль.

Це записано в індексах очікуваних результатів. Вони потрібні для вчителів, які конструюватимуть власні програми відповідно до вимог Стандарту.

Як будуть вивчатися мови національних меншин?

Передбачено, що мова національниз меншин вивчається за рахунок годин мовно-літературної та іншомовної галузей.

Що ще в Стандарті?

У Додатку до Стандарту початкової освіти подано “Покажчик наскрізних умінь”, які реалізуються в рамках кожної освітньої галузі.

У проекті Стандарту розглядаються такі наскрізні вміння в розвитку:

1.                Розв’язую проблеми

2.                Критично мислю

3.                Творчо мислю (креативність)

4.                Співпрацюю

5.                Ефективно спілкуюся

6.                Розвиваю власний емоційний інтелект

7.                Досліджую

8.                Організовую свою діяльність

9.                Рефлексую

10.           Читаю вдумливо

Які ще особливості навчання в класі за новим Стандартом?

Для учнів початкової школи найважливіше – навчання через дослідження та особистий досвід, роботу в групі та соціалізацію. Тому в Стандарті багато уваги приділено саме їм.

Коли дитина працює в групах з ровесниками, вона відчуває себе в безпеці. У роботі над спільними проектами навіть найменш сміливі діти розкриваються, бо відчувають, що мають право на помилку.

Візьмімо як приклад вміння писати. Можна безліч разів повторювати, як важливо виразно писати та робити зауваження за неохайність. А можна вчинити інакше: дати учням завдання для роботи в групі, де потрібно буде писати і читати написане. Якщо хтось написав неохайно та нерозбірливо, однокласники самі зроблять зауваження: “Що ти тут написав? Я не можу прочитати”. Наступного разу дитина спробує зробити це краще, адже письмо – це теж спосіб комунікації.

Вимоги до знань і вмінь учнів у проекті Стандарту (коротко і схематично)

У Стандарті неодноразово вказується, що дитина має ставити запитання, а не “відповідати на запитання вчителя”. Адже вміння запитувати – одне з найважливіших.

Мовно-літературна галузь: учень має вміти вести діалог на важливі для неї теми. Визначати позиції співрозмовників, аргументовано погоджуватися з ними або ж ні, описувати свої та емоції іншого мовця.

Школяр має розуміти мету читання і самостійно відбирати відповідно до неї тексти, виділяти ідею, важливі деталі, аналізувати прочитане на правдивість. Має вміти писати описи, міркування, оголошення та афіші. А також – зрозумілі повідомлення для інтернет-спілкування.

Ну й, звісно – розрізняти різні види речень, будову слова та знати пунктуацію для оформлення простих висловлювань на письмі. При цьому дитина має вміти створювати сценарій на основі казки, добирати аудіо- та відео-супровід, створювати реквізит.

Крім того, по закінченню початкової школи дитина має вміти повідомити іноземною мовою короткими реченнями про побут, сім’ю, улюблені заняття тощо. Вміти обрати продукт з меню, яке супроводжується картинкою, заповнити просту онлайн-форму іноземною мовою.

З математики дитина має вміти не лише лічити, але й оперувати багатоцифровими числами для визначення протяжності річок, висоти гір, чисельності населення тощо.

Крім того – передбачати результати математичних дій, обґрунтовувати і записувати їх, використовуючи математичну мову. Мається на увазі, що вчитель має дати дітям час на пошук своїх варіантів розв’язання задач. Адже учні дуже швидко завчають алгоритми і схеми, а потім просто їх використовують замість логічного розмірковування та мислення.

Тому в Стандарті згадується потреба шукати свою відповідь, свій шлях вирішення проблеми чи задачі – і не лише в математичній освітній галузі.

Учень у цьому віці вже тлумачить дріб, порівнює одиниці величин, розуміє, як знайти площу та периметр, що предмети бувають двовимірні та тривимірні. Дитина перетворює почуту інформацію різними математичними способами (таблиці, схеми).

Важливо, що дитина має сама вміти шукати помилки в розв’язанні своїх задач. А також вміти скласти маршрут для подорожі, походу, використовуючи знаки, які пов’язані з поворотами (направо, вліво).

У природничій галузі дитина має вміти пояснити, чому бере певну проблему для дослідження, прогнозує результат досліду, відбирає відповідні матеріали та прилади. Також вказується, що учень вміє виявляти причини невдачі – шукає помилки у своїй дослідницькій роботі.

Учень 4-го класу має розумітися в змінах агрегатного стану речовин та перетвореннях у світі живої природи, розрізняти рослини та комах, рослиноїдних тварин і хижаків, перелітних і осілих птахів, свійських і диких тварин, їстівні та неїстівні гриби.

Крім того, він розуміє особливості ґрунту, як виникають сонячні зайчики, чому утворюється тінь, вимірює температуру, аналізує явища живої природи в різні пори року, дотримується правил безпеки в довкіллі і пояснює їх іншим.

У Стандарті вказано, що дитина спостерігає за ростом рослин в класі та життям тваринок, фіксує нову здобуту інформацію у вигляді аудіофайлів чи фото.

Розрізняє материки й океани, переконує дорослих у потребі сортувати сміття, пояснює значення крові та шкіри для людини.

А ще – вміє користуватися компасом, розрізняє джерела енергії, описує найважливіші винаходи людства.

У технологічній освітній галузі дитина має навчитися створювати самостійно вироби та утилізувати залишки. Безпечно поводитися з приладами у власному побуті, робити припущення про необхідну кількість матеріалу для виготовлення виробу.

Інформатична освітня галузь стосується не лише вивчення інформатики, але й роботи з різними видами інформації, етичної поведінки з нею та безпеки. Зокрема, дитина має регулювати час сидіння за пристроями, розрізняти приватну та публічну інформацію, порівнювати сильні та слабкі паролі.

Дитина зазначає авторство власних робіт (прізвище, ім’я, дата), цитує та вказує джерела інформації, прогнозує наслідки плагіату в щоденному житті та онлайн.

Учень обирає відповідні носії інформації, створює документи для поширення інформації, вдосконалює зовнішній вигляд документів, використовуючи можливості комп’ютерних програм, створює прості мультимедійні продукти за допомогою вчителя, налаштовує елементи комп’ютерної програми для створення зображень та усуває прості несправності (перезавантажити комп’ютер, перевірити наявність мережі тощо).

Соціальна та здоров’язбережна галузь має на меті навчити дитину дбати про особисте життя та здоров’я. Тому тут Стандарт прописує, що дитина обирає безпечну дорогу додому, аналізує корисні та шкідливі впливи, моделює ситуації безпечного поводження з невідомими предметами.

Дитина пояснює, яку просту допомогу може надати собі та іншим, визначає дорослих, яким можна довіряти в небезпечних ситуаціях, застосовує правила безпечної поведінки (на водоймах, під сильними сонячними променями чи під час стихійного лиха тощо).

Учень досліджує особисті стосунки (конфлікт, заздрість, пробачення, довіра) та пояснює, чому людина потребує раціонального режиму, харчування та відпочинку.

Обґрунтовує свій вибір на користь здорового способу життя. А також розрізняє інформацію на етикетках, розуміє, які продукти треба обмежити в раціоні, досліджує вплив реклами на вибір продуктів.

Розуміє, навіщо бути пунктуальним і знати точний час, які плани хоче реалізувати, що хоче досягнути, які якості для цього потрібні, розпізнає та описує свої емоції, почуття та переживання.

Дитина описує, як змінюються її обов’язки в родині, коли з’являються братик, домашня тваринка тощо, оцінює свій внесок у спільну справу і внесок інших людей, аналізує ситуації, де порушуються права дитини, не порушує права інших учнів.

У громадянській та історичній освітній галузі згадується таке.

Дитина має описувати відомі історичні події, розповідати про громадянську позицію видатних людей, а також відомих людей, чиї вчинки б не повторив, розмірковувати про роль законів, пояснювати, чому Конституція – найважливіший документ держави.

Дитина також орієнтується в місцевості, де проживає, укладає маршрути прогулянок у межах свого населеного пункту та його околиць, описує віртуальну подорож до об’єктів культурної спадщини, довідується з легенд (чи розповідей старших) про походження назв, досліджує соціально значимі вчинки для спільноти.

Виробляє спільно з однокласниками доброчесні правила поведінки, обговорює проблеми класу, бажані зміни на рівні класу та школи, бере участь у вирішенні проблеми школи чи громади (волонтерство).

У мистецькій освітній галузі зазначається, що дитина визначає темп, регістр, музичні інтонації, деякі музичні форми, склад виконавців, розрізняє види мультфільмів, співає, орієнтується в нотному стані, виконує занотовки з натури та з уяви, виконує пісні в ролях, імітує характерні рухи, ходу, орієнтується в просторі, виконує елементи народних танців.

А також не боїться творити, визначає, які в неї улюблені види творчої співпраці.

Ці очікувані результати – лише деякі з великого переліку. Більше деталей – у тексті Стандарту.

 Джерело: http://nus.org.ua/questions/yak-batkam-chytaty-i-rozumity-novyj-derzhstandart-dlya-pochatkovoyi-shkoly/

Поради батькам:

Як навчити ввічливості і поваги

Зазвичай батьки вчать дітей ввічливості і поваги до інших. Здавалося б, це само собою зрозуміло — але деякі методи виховання можуть дати протилежний результат.

Ось що треба робити, якщо ви не хочете виховати дітей грубіянами:

1. Перестаньте їх боятися.

Якщо дитина вередує, а ви панікуєте, щоб виконати будь-яке її бажання, це формує у неї невірні уявлення. Вона звикає до істерик і сліз як до способу домогтися свого. Звичайно, іноді побалувати дитину приємно, але не перестарайтеся.

Задумайтеся, чи не надаєте ви своїм дітям незаслужені привілеї. Це часто відбувається, коли батьки задовольняють будь-яку забаганку, щоб заслужити визнання і любов, або прагнуть дати дітям те, чого не мали в дитинстві.

Навчіть їх різниці між «я хочу» і «потрібно».

2. Перестаньте їх виправдовувати.

Не варто применшувати роль поганої поведінки. Не треба виправдовувати істерики фразами типу «всі діти такі» — це лише зміцнить у дитини думку, що вона все робить правильно.

им довше ви терпите, тим складніше буде припинити шукати виправдання поганої поведінки. Встановіть дисципліну, засновану на любові: приділяйте увагу правилам, манерам і справам, але не забувайте і про потреби дітей.

Пам’ятайте: ваша задача — задовольняти їхні потреби і приборкувати їх бажання.

3. Не забороняйте іншим відчитувати їх.

Раніше вважалося нормальним, що вчителі та інші дорослі відчитують неслухняних дітей, але тепер це не вітається. Багато матерів вважають за краще виховувати своїх дітей, не втручаючись у життя інших.

Дозвольте іншим дорослим відчитувати вашу дитини (в розумних межах, звичайно). Наприклад, якщо вона погано поводиться на уроці, вчителька має право зробити їй зауваження.

Встановіть з нею контакт, і вона допоможе вам слідкувати за поведінкою і манерами дитини в школі.

4. Припиніть їх балувати.

Щодня задавайтеся питанням: чому я вчу дітей? Допомагаю я їм придбати навички та вміння, необхідні для повноцінного функціонування у дорослому житті?

Наприклад, даючи їм гроші, задумайтеся: чи навчаєте ви їх поваги, дисциплінованості, відповідальності і відкладеної винагороди?

Цього неможливо навчити, якщо завжди давати їм те, що вони хочуть.

5. Перестаньте спрощувати їм життя.

Жодні батьки не хочуть ускладнювати життя дітей, але іноді корисно привчити їх до праці і терпіння.

Простий приклад: ви сидите в ресторані, і дитина починає соватися від нудьги. Не варто відразу давати їй планшет, щоб вона відвернулася і залишила вас у спокої. Навчіть її терпіти і придумувати розваги без допомоги гаджетів.

Ще один спосіб навчити дитину цінувати працю — просити її допомогти в хатніх справах, навіть якщо у вас є прислуга.

Якщо дитина мріє — це прекрасно, але підкресліть, що амбіції нічого не варті без праці.

Вірте у своїх дітей, будьте з ними чесні, завжди приходьте на допомогу — і вони виростуть впевненими і слухняними не з страху, а з поваги, на якій будуються по-справжньому хороші манери.

Джерело http://www.tutkatamka.com.ua/nathnennya/psihologiya/os-yak-virostiti-ditej-vvichlivimi-pripinit-robiti-ci-5-rechej/

НЕ ТІЛЬКИ ВЧИТЕЛІ!

 РОЛЬ БАТЬКІВ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ

Сім’я є незамінним, глибоко специфічним соціальним інститутом розвитку особистості. Протягом усього життя родина є найважливішим компонентом мікросередовища, а для дитини, особливо в перші роки її життя, вплив сім’ї домінує над усіма іншими впливами, значною мірою визначаючи її життєвий шлях у майбутньому. Саме в сім’ї закладаються основи ціннісно-мотиваційної сфери особистості, формується її характер.

Вплив сім’ї на розвиток особистості залежить від її складу, морально-психологічного клімату, соціальної орієнтації, загальної та педагогічної культури батьків, часу і характеру спілкування кожного з них з дитиною, єдності чи суперечливості вимог до-неї, кола сімейних інтересів тощо. Особливе значення для розвитку особистості дитини мають наступні умови:

1. Батьківське тепло, взаємна повага в сім’ї, довіра до дитини. Моральний розвиток дитини можливий лише в сімейній атмосфері взаємної поваги і довіри Діти, які емоційно залежать від батьків і відчувають до них велику прихильність, виростають більш совісними в порівнянні з тими, хто не знав таких відносин. Довірливі, щиросердечні стосунки сприяють тому, що діти поважають батьків, захоплюються ними і прагнуть бути схожими на них, що в кінцевому рахунку формує в них позитивні моральні якості. Діти, які відчувають турботу, любов і довіру батьків, вчаться так само ставитися до інших. Підлітки, які живуть в атмосфері ворожості і нерозуміння, хоча й бояться своїх батьків, але переймають їхні негативні риси.

2. Частота и інтенсивність стчкування батьків з дітьми. Те, в якій мірі дитина ідентифікує себе з одним із батьків, залежить від частоти, інтенсивності і близькості їхнього спілкування. Для сина, що проводить більше часу і батьком, вплив останнього буде вирішальним. Аналогічно, дівчинка, якій бпижче товариство матері, скоріше ідентифікує себе саме з нею Завдяки частому й інтенсивному спілкуванню з батьками (особливо якщо воно демократичне) дитина переймає і засвоює батьківські цінності та норми. Однобічний авторитарний вплив батьків веде до більш слабких емоційних зв’язків з дітьми і знижує ефективність виховання.

3. Сімейна дисципліна, методи виховання, які використовуються батьками

Сімейна дисципліна впливає на моральний розвиток дітей, коли проводиться в життя не хаотично, а послідовно; коли підтримується за допомогою довірливого спілкування і переконування, а не зовнішнього контролю; коли між дітьми і батьками складаються демократичні стосунки, а не процвітає вседозволеність чи деспотизм

Одним з найважливіших аспектів дисципліни є послідовність дій батьків та їхня взаємна узгодженість Непослідовність вимог створює в сім’ї нестабільну, нервову обстановку, що, природно, не сприяє моральному розвитку дітей, а іноді призводить до їх ворожості і навіть протиправних вчинків.

Батьки, які надають перевагу методу переконування і порадам, справляють більш позитивний вплив, ніж ті, хто суворо контролює дітей. Використовуючи методи, спрямовані на розуміння і внутрішнє прийняття певних цінностей, батьки домагаються їх засвоєння дітьми. Пояснення і заохочення з метою направити чи виправити поведінку дитини сприяють моральному розвитку, у той час як фізичні покарання і постійні дорікання призводять нерідко до антисоціальної поведінки і правопорушень.

Батьки, що покладаються на каральні методи, не досягають справжньої мети: формування у дітей совісності, уміння плідно спілкуватися і взаємодіяти з навколишніми. Жорстокі покарання, особливо на тлі негативних у цілому відносин, ведуть до того, що дитина виростає черствою, байдужою, недисциплінованою. Замість того щоб виховати чуйність, такі методи послаблюють чутливість, діти звикають боятися і ненавидіти, вони не хочуть піклуватися про інших, не прагнуть заслужити схвалення. Підлітка можна змусити підкоритися, але як тільки загроза покарання ззовні зникає, його поведінка стає потенційно антисоціальною.

Зайва поблажливість з боку батьків також веде до відставання в соціалізації і моральному розвитку дитини, оскільки дітям не допомагають учитися контролювати себе При відсутності зовнішнього регулювання дитина залишається мов би поза мораллю Дітям необхідне батьківське керівництво. Без нього вони можуть вирости “зіпсованими” і швидше за все будуть зазнавати репресій з боку ровесників за відсутність поваги до інших людей, самоконтролю, витримки, внутрішнього стрижня.

4. Приклад батьків.

Важливо, щоб батьки самі були моральними людьми, якщо вони прагнуть прищепити своїм дітям моральні норми і цінності. Багаторічні дослідження дорослих, які у підлітковому віці були засуджені за антигромадську поведінку, свідчать, що в період становлення на них найсильніше вплинула антисоціальна поведінка батьків.

На жаль, є родини, де складаються несприятливі умови для виховання дитини. До них належать сім’ї, уражені алкоголізмом, з аморальною поведінкою батьків, низьким культурним та освітнім рівнем, поганими житловими умовами та недостатнім матеріальним забезпеченням, конфліктністю у взаєминах між членами родини. До неблагополучних зараховують і зовні благополучні родини, у яких систематично припускаються серйозних помилок в сімейному вихованні внаслідок несприятливих взаємин між членами родини, педагогічної неосвіченості, низького рівня педагогічної культури. Діти з таких сімей, незважаючи на матеріальний “достаток, виростають озлобленими, замкненими, з порушеною вольовою активністю.

У деяких сім’ях батьки цікавляться лише успішністю дітей у школі. Питання морального виховання, поведінки дітей, взаємин із товаришами, статусу їхньої дитини в класному колективі таких батьків не хвилюють.

Ні про які контакти у стосунках батьків і дітей не може бути і мови у сім’ях, де переважає надмірна суворість у ставленні до дитини, застосовуються антипедагогічні засоби впливу. Деякі батьки не враховують вікових та індивідуальних особливостей дітей, їхніх інтересів, здібностей. Особливо гостро це відчувається, коли діти переходять у підлітковий вік. У таких родинах дитина почуває себе чужою, страждає від браку взаєморозуміння з батьками.

Найбільш поширеними помилками сімейного виховання є невміння батьків знаходити адекватні вікові дитини прийоми і методи виховання, неузгодженість виховного впливу дорослих членів сім’ї, а також впливу сім’ї і школи, вчителя. Ці помилки часто не усвідомлюються батьками, і тому виправлення їх вимагає від класного керівника високої професійної майстерності, такту і терпіння.


HORT
Джерело: http://www.ukr.life/uk/osvita/ne-tilki-vchiteli-rol-batkiv-u-vihovanni-ditej/