Поради психолога

ЯК СЕБЕ ВЕСТИ З ГІПЕРАКТИВНИМИ ДІТЬМИ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ.

Працівникам освітніх закладів завжди треба пам’ятати, що гіперактивність, це не особливості темпераменту чи характеру дитини, не наслідок виховного процесу батьків, а медичний діагноз! Тому батьків треба сприймати не як першопричину «поганої» поведінки дитини, а спробувати зробити їх союзниками і разом, об’єднавши зусилля, допомогти дитині адаптуватися в колективі та отримувати знання.

1. Педагогам було б корисно знати ознаки синдрому дефіциту уваги, адже це ключ до розуміння малечі. Вчителі мають орієнтуватися в особливостях сприймання, уваги, пам’яті гіперактивних дітей, щоб в якомога доступнішій формі організувати розумову діяльність.

2. Дитина з гіперактивністю повинна завжди бути «на виду». Краще, якщо основне місце сидіння в класі буде в центральному ряді, на першій парті або навпроти стола вчительки. Так педагог може максимально стримувати увагу дитини, а для дитини це можливість швидко звернутися за допомогою у разі виникнення труднощів.

3. Завдання, які надаються гіперактивній дитині мають свої особливості. Так, намагайтесь давати завдання які відповідають рівню знань дитини. Оскільки дуже легке чи дуже складне завдання – це привід для швидкого переключення уваги, яку і так тяжко втримати. Наступна особливість – на певний окремий відрізок часу давайте виконувати лише одне завдання, якомога чіткіше проговоривши умову і використовуючи якомога менше слів. І останнє, якщо завдання, яке треба виконати досить велике, допоможіть малечі розбити його на окремі частини і контролюйте виконання кожної.

4. Зведіть до мінімуму відволікаючі фактори навколо місця, де сидить дитина. Тут не повинно бути картин, годинника, дитячих наробок і т. д.

5. Режим дня і план заняття повинні бути якомога більше передбачуваним для дитини. Обов’язково організовуйте фізкультхвилинки, де є можливість порухатися і скинути напругу. Намагайтесь використовувати елементи гри і змагання під час занять.

6. Направляйте енергію гіперактивних дітей в корисне русло. Тобто давайте завдання, де можна проявити активність і після чого можна заслужити похвалу за це. Наприклад, роздати зошити чи картки, вимити дошку, намочити губку, полити квіти і т. д.

7. Створюйте ситуації, в яких гіперактивна дитина може стати експертом. Це дуже гарно вплине на формування самооцінки дитини та на сприймання її в класі. Адже зазвичай, в силу своїх особливостей, такі діти стають «крайніми» у всіляких конфліктних ситуаціях, а тому завжди отримують догани.

8. І останнє, пам’ятайте, такі дисциплінарні міри, як покарання, смикання, окрики, погрози, принижування не покращать поведінку дитини. Швидше за все ви досягнете протилежного результату. Тому намагайтесь ігнорувати негативні моменти і заохочувати позитивні та частіше хвалити гіпердинамічних діток. Корекція їх поведінки зазвичай здійснюється за допомогою медикаментозних і психологічних корекційних програм.

Дитячий практичний психолог
Луньова Анна

Джерело: https://dytpsyholog.com/2015/09/29/як-себе-вести-з-гіперактивними-дітьми/ 




Батькам майбутніх п'ятикласників

Вікові особливості 5 –х класів

Психологічна адаптація – це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб. Процес взаємодії особистості та середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних потреб. До них належать: потреба в безпеці; фізіологічні потреби (в їжі, сні, відпочинку тощо); потреба у прийнятті та любові; у визнанні та повазі; у самоствердженні, самовираженні й розвитку "Я"

     Успішність школяра залежить від рівня сформованості загальнонавчальних умінь і навичок. Серед них варто особливо виділити загальномовленнєві, рівень опанування яких сприяє культурі мовлення та слухання. Учені підрахували: 70 % того часу, коли людина не спить, вона присвячує читанню, письму, слуханню, розмові – чотирьом основним різновидам мовленнєвої діяльності. Мовлення - один з найважливіших показників культури людини, її інтелекту. Розвинене мовлення є основою розумової діяльності, воно забезпечує справжні успіхи школярів у навчанні. 

У молодшому підлітковому віці у зв’язку з початком етапу статевого дозрівання відбуваються зміни в пізнавальній сфері молодших підлітків: уповільнюється темп їхньої діяльності; виконання певних видів робіт потребує більше часу; діти частіше відволікаються; можуть бути роздратованими, неуважними; можуть неадекватно реагувати на зауваження тощо. Це, як наслідок, може бути причиною зниження рівня навчальних досягнень, утрати мотивації до навчання, породжувати конфліктні ситуації між однолітками та дорослими.

Нової якості у п’ятикласників набувають стосунки з однолітками. Діти хочуть почувати себе частиною цілого колективу, жити з ним спільним життям, бути визнані друзями. Спілкування з друзями стає самостійною діяльністю. Вона існує, з одного боку, у вигляді вчинків підлітків по відношенню один до одного, а з іншого - у формі осмислення вчинків однолітків і стосунків з ними. Ця сфера життя та спілкування стає для підлітків надзвичайно важливою й особистісно значущою: зменшується згуртованість, зростає прагнення до самовираження.

Водночас досить часто у школярів цієї групи проявляється так зване «почуття дорослості»: діти потребують поваги та самостійності, серйозного та довірливого ставлення до них з боку дорослих. 

Навчання у школі має бути для школяра джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у своїх силах. Важливо, щоб ці позитивні емоції пов'язувалися з процесом навчання. Слід підкреслити, що успішній  реалізації завдань сучасної школи сприяє педагогічний досвід, світосприймання самого вчителя у  співпраці з батьками.

Чинники, які зумовлюють високий рівень адаптації дитини

v Адекватне усвідомлення свого статусу у групі ровесників

v Сприятливі методи виховання в сім'ї

v Відсутність конфліктної ситуації в сім'ї

v Високий статус дитини у класі початкової школи

v Високий рівень освіти батьків

v Повна сім'я

v Задоволення від спілкування з дорослими

v Позитивний стиль ставлення до дітей з боку вчителів під час адаптаційного періоду

ПАМ’ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАСАХ

• Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.
• Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу згідно віковим особливостям .
• Пам’ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.
• Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам’ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.
• Протягом уроку та для домашнього виконання давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.
• Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.
• Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.
• Забезпечуйте систематичне повторення.
• Уникайте перевантаження дітей.
• Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах.

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ  П’ЯТИКЛАСНИКІВ

• У ваших дітей  переломний період, тому будьте особливо спостережливі, уважні та терплячі.
•  5-у класі розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час підготовки до уроків.
• Забезпечте своїм дітям вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.
• Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчити дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, природознавства.
• Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Нехай удома вони виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.
• Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, але привчайте до повсякденного читання художньої літератури, просіть їх переказати прочитане.
• Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах( уникайте критичних зауважень вчителеві при дітях).
• Дбайте про те, щоб дитина була охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.
• Ніколи не поспішайте з висновками ані про дитину, ані про вчителя - прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем.
• Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та додаткову літературу.
• Пам’ятайте, клас, де навчається ваша дитина, - одне ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватись ваша дитина. Це залежить від кожного.
• Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.
• Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.
• Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.
• Умійте ставити себе на місце дитини.
• Пам’ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність - її перший ворог

Пам’ятка  для батьків

1.      Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості дитини.

2.      Не ображайте, не бийте й не принижуйте дитину. Пам’ятайте: навчання – це радість (негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.

3.      Не виховуйте дитину безпосередньо у школі, знайдіть час для бесіди з нею. У процесі спілкування не реагуйте бурхливими емоціями, не засуджуйте дитину, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок.

4.      Намагайтесь контролювати режим дня дитини.

5.      Пам’ятайте, що дитина – ваше відображення (грубість породжує грубість, крик – крик, а доброзичливість і взаєморозуміння – добро і злагоду в сім’ї). Запитайте себе: “ Чи хочу я ,щоб моя дитина була схожа на мене?”

6.      Якщо ви помітили, що в дитини “важкий” період, - підтримайте її, щоб вона не схибила, а пішла правильним шляхом.

7.      Дитина – це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов’язки (учитися, ввічливо ставитися до інших тощо).

8.      Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти її, згадайте себе у цьому віці, допоможіть, якщо потрібно (лагідним, ніжним словом).

9.      Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.

10.    Ви дали дитині життя, тож допоможіть дитині зорієнтуватись у бурхливому морі життєвих подій!

ПРОБЛЕМИ У НАВЧАННІ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

П’ятикласники пристрасно бажають добре  вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:

1) Слабка навчальна підготовка у початкових класах.

2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.

3) Нерозвинута воля - небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне  переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.

Пам’ятка  «Безпека ваших дітей в Інтернеті»

Підліткам в силу особливостей психіки дуже цікаві квести, флешмоби, програми, ігри, експерименти. Коли вони бачать щось нове, раніше невідоме, то цікавляться, підхоплюють і втягуються в дію. Підлітками найлегше маніпулювати, оскільки вони хочуть самостверджуватися. Тому варто забезпечити дитині таку можливість в реальному житті. В наш час активізувались зловмисники, які маніпулюють дітьми доводять їх до самогубства.

Профілактика не повинна викликати інтерес до забороненого. Тому треба проводити з дитиною розмови про події в житті і в соцмережах щодня. У тому числі: в які ігри подобається грати, чому саме у цю гру, що саме найбільше подобається, що ти в ній знаходиш для себе, а що тобі залишається після того, як закінчив грати, ніж це стане в нагоді в подальшому житті і т. д.

 Формуйте інтереси поза мережею Інтернет. І в цій розмові про життя, небезпеки, проблеми, свою долю, свій шлях, про іграх, спільноти, небезпеки в іграх, зв'язок з життям ви дізнаєтеся потрібну вам інформацію. Не запитуйте "чи знаєш ти таку гру?", запитаєте "а хтось розповідав тобі про ігри, які не тільки на екрані відбуваються, а виходять за межі, в реальному житті щось треба робити, і ти думаєш про це?" Не кажіть: "Ти мені скажи, якщо хтось таке буде пропонувати", а скажіть: "А що ти зробиш, якщо тобі таке запропонує хтось?»

Щоб не допустити потрапляння дітей у такі групи, кіберполіцейські рекомендують батькам:

– приділяти більше уваги дитині, її настрою, почуттям;

– перевіряти, чи непошкоджене тіло дитини. Якщо таке є, з’ясовувати обставини, за яких з’явилися пошкодження;

– звертати увагу на коло спілкування дитини;

– перевіряти аккаунти дитини в соцмережах та групи, до яких входить аккаунт. Звернути увагу на приватні чати;

– намагатися змістовно зайняти вільний час дитини;

– контролювати, які фото- та відео- файли знаходяться в гаджетах дитини;

– встановлювати функцію "батьківський контроль" на всіх гаджетах дитини.

– прислуховуйтесь до того, що говорить ваша дитина.

Тривожний дзвінок для батьків в поведінці дітей:

v    - раптова зміна поведінки, поява таємниць, враження, що дитина щось приховує;

v    - коли дитина відмовляється спілкуватися, не йде на контакт;

v    - якщо істотно зростає час, проведений в Інтернеті, коли дитина  починає спілкуватися в мережах уночі;

v    - агресія і різкі емоції загалом притаманні підліткам. Але слід звертати увагу на кількість "надмірних" емоцій. Вони не повинні переважати;

v    - западання в розчарування, сум, смуток і депресії.

Шановні батьки, бережіть ваших дітей. Оберігайте їх психологічне і емоційне здоров’я.

                                                                 Практичний психолог Денисова О.О.

«Ігри смерті»(Сучасні ігри або ігри смерті)

Останнім часом пройшла хвиля паніки по нашій країні  з приводу безпеки дітей в соціальних мережах. Актуальна на сьогодні ситуація, коли сучасні діти розбирають в техніці краще за дорослих і весь свій час проводять у тенетах Інтернету.

Інтернет і новітні технології сьогодні частина нашого життя – джерело інформації, ознака сучасного суспільства. Соціальні мережі стали засобом спілкування, новою формою листування, у таких мережах легше відкриватися, розповідати незнайомій людині про те, що хвилює і не боятись осуду чи нерозуміння. Діти в соціальних мережах довірливо ставляться до всіх користувачів, розповідають особисту інформацію, вважать що в них багато друзів та ідеалізують співрозмовників.

Так, це «комфортне» середовище для спілкування чи небезпечна територія, де відкрито розповідають свої таємниці, виставляють своє життя на показ?

Одна з основних причин чому діти цікавляться і грають в ігри смерті через нестачу спілкування та батьківського піклування, коли батьки спілкуються з дітьми тільки директивними методами (Зроби, як я сказав!).

Саме дефіцит спілкування у житті та відчуття самотності робить дітей легкою мішенню для зловмисників. Криза самоідентичності або підліткова криза призводить до того, що дитина легко захоплюється, втягується, зацікавлюється новим невідомим та легко піддається маніпулюванню, коли в дитини виникає бажання самостверджуватись.

Профілактична робота з питання безпеки в соціальних мережах була проведена у НВК «Знам’янська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 – гімназія». У рамках тижня інформатики «Безпечний Інтернет» проведені години психолога «Цінність життя, твоя безпека», бесіди та створена психологічна пам’ятка для батьків «Безпека ваших дітей в Інтернеті».  

Ваші діти можуть використовувати соціальні мережі для спілкування і бути в безпеці, якщо будуть знати прості правила безпеки та розповідатимуть про своє віртуальне спілкування.

                                                             Практичний психолог Денисова О. О.

Моральне знущання над дитиною

Ви стурбовані раптовою зміною поведінки вашої дитини? Хочете достукатись до неї, але відчуваєте, що між вами виник емоційний розлад? Вам важко зрозуміти її перепади настрою, і ви турбуєтеся, чи не викликані вони вашим підходом до дисципліни? Ви чули термін «моральне знущання над дітьми» й хочете знати, чи могли ви самі або хто-небудь з оточення дитини вчинити з нею подібним чином, ненавмисно або, можливо, навіть навмисно?

Якщо ви шукаєте відповіді на будь-яке з перерахованих вище запитань, прочитайте цю статтю, і ви дізнаєтеся, що таке моральне знущання у ставленні до вашої дитини та як можна розпізнати й запобігти йому.

Що таке моральне знущання над дитиною?

У багатьох випадках моральне знущання (моральне насильство, психологічне насильство) – це форма постійного жорстокого поводження або зневаги, що відчуває дитина від батьків або інших близьких їй людей. Моральне або психологічне насильство може завдати дуже серйозної шкоди пізнавальному, емоційному, соціальному та психологічному розвитку дитини. Іноді батько/мати морально принижує дитину, прекрасно усвідомлюючи можливі наслідки. В інших випадках батьки можуть піддавати дитину моральним знущанням неусвідомлено.

Різні типи морального знущання над дитиною

Ось кілька ситуацій, які можуть змусити дитину страждати від морального знущання (психологічного насильства).

1. Ігнорування вашої дитини

• Ігнорування дитини відбувається в тому випадку, якщо батько/мати не перебуває поруч з нею протягом тривалого часу – настільки тривалого, що дитина починає відчувати себе самотньою.
• Крім того, бувають ситуації, в яких ви можете фізично бути присутнім поруч з дитиною, але не звертати на неї належної уваги.
• Дитина також відчуває себе ігнорованою, якщо ви уникаєте зорового контакту під час розмови з нею або не звертаєтесь до неї на ім’я.

2. Відмова в задоволенні потреб дитини

• Відмова задовольняти потреби дитини може виражатись у такому простому прояві, як висміювання дитини в присутності сторонніх, вам воно може здаватися несуттєвим інцидентом, але насправді може мати найсерйозніші й тривалі наслідки для дитини.
• Якщо дитина систематично не відчуває дотику ваших рук, ви не обіймаєте її чи не гладите, то тим самим відмовляєтеся задовольняти її найпростіші фізичні потреби. Ви також морально принижуєте її і в тому випадку, якщо відкидаєте основні потреби й бажання дитини.

3. Ізоляція дитини

• Ізоляція означає, що ви постійно перешкоджаєте спілкуванню вашої дитини із друзями або однолітками. Це може також означати, що ви не допускаєте соціальної взаємодії дитини з іншими членами сім'ї або дорослими.
• Ізоляція відбувається у випадку, якщо ви обмежуєте свободу пересування вашої дитини, часто в якості покарання. Хоча багато батьків уважають нормальним карати свою дитину шляхом накладення певних обмежень, занадто часте застосування такого роду покарань може набути форми морального знущання.

4. Використання або розбещення дитини за допомогою маніпулювання

• Використання або розбещення дитини – це форма морального знущання, яка приховує навчання або втягнення її ким-небудь у неприпустиму й навіть незаконну діяльність.
• У деяких випадках вашу дитину можуть навіть примусити до таких дій без вашого відома.
• Така форма морального знущання може проявлятись в антигромадській або саморуйнівній поведінці батьків чи опікуна. Примус до брехні, злодійства або втягнення у проституцію може спровокувати агресивну поведінку дитини.

5. Усна образа та приниження

• Усна форма морального приниження має досить значний і тривалий вплив на дитину.
• Усна образа включає висміювання, присоромлення, приниження дитини на систематичній основі. Вона може також приймати форму словесних погроз, що виходять від будь-кого.

6. Тероризування дитини

Тероризування – це форма морального знущання, при якій батько/мати погрожує або залякує дитину, щоби примусити її підкоритись.

• Батьки можуть погрожувати або залякувати дитину різними способами. Це може бути дія, яка поставить дитину в небезпечне або незручне становище. Або ж дія, спрямована на те, щоб розлучити її з домашнім улюбленцем, улюбленою іграшкою й навіть рідним братом чи сестрою – до того часу, доки дитина не підкориться.
• У багатьох випадках, коли батьки ставлять перед дитиною нереальні цілі й мають нереалістичні очікування, вона відчуває себе заляканою. Вона може злякатись небезпечних наслідків, які неминуче настануть, якщо вона не буде відповідати таким очікуванням.

7. Нехтування дитиною

• Нехтування дитиною може набувати різних форм, наприклад, відсутності уваги до її освітніх потреб. Це відбувається, коли батьки не можуть або не надають дитині матеріали, посібники, приладдя, необхідні для навчання.
• Дитина може відчувати моральне знущання у формі психічної (психологічної) зневаги. Це ситуація, при якій батько/мати відмовляється помічати або ігнорує потреби дитини в лікуванні, яке може допомогти їй подолати серйозні психологічні (психічні) проблеми.
• Третя форма зневаги виникає тоді, коли батьки відмовляються визнавати потребу дитини в медичному лікуванні.

Може здатися, що багато форм морального знущання над дитиною – це частина загальних методів виховання. Однак такі методи можуть перетворитись на справжнє насильство, коли через часте застосування починають негативно впливати на дитину. Наприклад, абсолютно нормально як покарання ставити дитину в куток, але тільки до того часу, поки таке покарання не увійде у звичку, не стане щоденною практикою. Ваша дитина повинна зрозуміти причину покарання, а не сприймати його як ірраціональну й маніакальну поведінку з вашого боку.

Чому відбувається моральне знущання?

Експерти в питаннях охорони здоров'я та дитячі психологи дійшли до спільної думки, що моральному знущанню піддаються діти з різних сімей. Як батьки ви завжди хочете кращого для своєї дитини, але іноді бувають ситуації, які можуть змусити вас застосувати суворий або жорсткий підхід. Існує безліч факторів, які можуть призвести до морального знущання батьків над дітьми. Ось деякі, найбільш важливі з них:

• стрес;
• обмаль часу на дитину через постійну зайнятість;
• нестача матеріальних та інших ресурсів;
• слабкі навички виховання;
• громадська ізоляція;
• неприродні очікування від дитини.

Крім того, у деяких випадках батьки можуть морально знущатись над дитиною, ґрунтуючись на особистому досвіді, тому що так свого часу поводилися з ними, і тим самим вони замикають це хибне коло.

Які симптоми жорстокого поводження з дітьми?

Ось кілька фізичних ознак морального знущання над дітьми:

• Дитина раптово починає мочитись або не тримати кал під час сну, при цьому медичні причини таких дій відсутні.
• Надходять різні скарги дитини психосоматичного характеру: скарги на регулярні головні болі, нудоту чи навіть болі в животі. Але результати медичного обстеження залишаються в межах норми або невизначеними.
• Якщо ваша дитина страждає від морального знущання, у неї можуть бувати напади діареї та блювання, які іноді тривають кілька тижнів і навіть місяців.
• Якщо ваша дитина переживає моральне насильство, ви можете помітити деякі суттєві затримки на різних етапах її розвитку.
• Загальною ознакою морального знущання над дітьми є прагнення дитини виглядати й відчувати себе не так, як усі. Дитина може несподівано й кардинально змінити стиль свого одягу, почати одягатись неналежним чином на різних заходах або в різних місцях.

Ось кілька соціальних симптомів морального знущання, які можуть спостерігатись у вашої дитини:

• У дитини спостерігається значне відставання в різних сферах розвитку.
• Можна помітити, що дитина стала поводитись тихіше, ніж зазвичай, і лякається найменшого шуму й навіть знайомих голосів. Вона може стати відлюдником, відмовлятися спілкуватися з людьми й підтримувати зоровий контакт під час розмови. Усі ці симптоми можуть бути ранніми ознаками розвитку депресії, тривоги, страху, психотравми або навіть агресії.
• Якщо ваша дитина стала жертвою морального насильства, ви можете помітити в неї важкі й часто важко контрольовані симптоми саморуйнування. Вона може проявляти суїцидальні тенденції або агресивно, зухвало поводитися, що полягає у зловживанні алкоголем або наркотиками.
• Якщо дитина піддається моральному знущанню, у неї можуть проявлятися й абсолютно протилежні моделі поведінки. Дитина стає надмірно поступливою й погоджується на все, що ви говорите. Вона може раптово стати надмірно вихованою і ввічливою або виглядає підкреслено охайною та чистою.
• Коли ваша дитина страждає від морального насильства, ви можете помітити в неї підвищену потребу в увазі батьків або навпаки – дитина може виглядати надзвичайно пригніченою або нехарактерно сором'язливою.
• Дуже простий спосіб визначити, чи піддається ваша дитина моральному знущанню, – це поспостерігати за нею під час гри. Більшість дітей копіюють негативну поведінку або мову, свідками якої вони є в себе вдома. Якщо ви бачите, що ваша дитина демонструє нетипову для неї поведінку або вимовляє слова, невідповідні для її віку, це може бути ознакою морального насильства.

Як можна визначити ознаки емоційно агресивної поведінки в дорослих?

Ось кілька способів, які допоможуть визначити, чи проявляє дорослий моральне насильство у ставленні до дитини:

• Дорослий обзиває й висміює дитину у присутності сторонніх.
• Дорослий придумує дитині принизливі й недоречні прізвиська.
• У деяких випадках дорослий словесно погрожує дитині. Він може підвищити голос на дитину або погрожувати їй фізичним насильством. Іноді він змушує дитину спостерігати акт насильства або нанесення фізичної шкоди кому-небудь або чому-небудь близькому для дитини.
• Дорослий морально принижує дитину, проявляючи нереалістичні очікування від неї.
• У деяких випадках моральне насильство над дитиною виражається в залученні її до вирішення питань опікунства, присутності на засіданнях під час шлюборозлучних процесів.

Кілька статистичних фактів морального знущання над дітьми

• Майже 90 % усіх випадків дитячих смертей є результатом підбурювання членів сім'ї чи близьких.
• Діти, які стали жертвами морального знущання, на 25 % частіше страждають на проблеми зі здоров'ям і психікою.
• Діти, які страждають від морального приниження, схильні до підліткової вагітності, учинення правопорушень, утечі зі школи та зловживання наркотиками.

Поради про запобігання морального насильства

Як батьки ви любите свою дитину, але реально й те, що ви неусвідомлено змушуєте її страждати від морального приниження. Правда полягає в тому, що навіть зразкові батьки іноді кричать на своїх дітей та ігнорують їх. Коли такі випадки поодинокі, вони не є насильством. Небезпека емоційного насильства з'являється тоді, коли такий тип поведінки батьків стає звичним і систематичним.

Хоча моральне знущання над дитиною може статися практично в будь-якій сім'ї, незалежно від того, яка в ній панує атмосфера, існують деякі каталізуючі фактори. Ось деякі ситуації, які можуть збільшити небезпеку морального знущання над дітьми:

• Родині, яка переживає фінансові труднощі, важко піклуватися про академічну успішність дитини та інші її основні потреби. У такій сім'ї дитина, ймовірно, зіткнеться з моральним насильством.
• Самотній батько або самотня мати можуть відчувати себе надмірно обтяженими турботою й відповідальністю за дитину. Вони може зривати своє роздратування на дитині й тим самим морально принижувати її.
• Дитина знаходиться в зоні високого ризику піддатись моральному знущанню у випадку, якщо батьки живуть окремо один від одного або розлучені. У такій ситуації обоє батьків можуть бути занадто зайняті роботою й емоційно нехтують дитиною.

Бути батьками, безумовно, велика відповідальність, для цього потрібне величезне терпіння. Цілком можливо, що в той час, як ви кричите на дитину або ігноруєте її із кращих міркувань, результати такої поведінки не завжди виправдовують ваші очікування. Якщо ви відчуваєте, що якимось чином морально ображаєте свою дитину, важливо проконсультуватись у відповідного спеціаліста. Він зможе утримати вас від образливої поведінки, допоможе позбутися звички до морального насильства й покращить ваше ставлення до дитини.

Джерело   https://childdevelop.com.ua/articles/psychology/353/

Як визначити наявність дислексії в дитини

Дислексія – це вибіркове порушення здатності до набуття навичок читання при збереженні загальної здібності до навчання.

У більшості людей, які страждають на дислексію, проявляється до 10 зазначених ознак і моделей поведінки. Вони можуть проявлятися як раз у день, так і щохвилини.

Загальні ознаки

• Діти з дислексією володіють добре розвиненим інтелектом, чітко висловлюють свої думки, але при цьому навички читання або письма в них слабо розвинені.
• Тими, хто їх оточує, вважаються ледачими, дурними, неуважними, або такими, що мають проблеми з поведінкою.
• Нормально адаптуються в шкільному середовищі, не вимагають допомоги.
• Мають високі показники IQ, але можуть мати проблеми зі складанням іспитів у школі. Іспити краще складають в усній формі.
• Мають низьку самооцінку, майстерно приховують або виправдовують свої слабкості. До своїх проблем з читанням ставляться емоційно.
• Виявляють таланти в малюванні, театральному мистецтві, музиці, спорті, техніці, ораторському мистецтві, бізнесі, дизайні або інженерії.
• Навколишнім часто здається, що вони витають у хмарах. Можуть заблукати або втратити відчуття часу.
• Мають проблеми з концентрацією уваги.
• Найкраще вчаться на практичному досвіді, за допомогою демонстрації, експериментів, спостереження й візуальних засобів.

Зір, читання й письмо

• Під час читання відчувають запаморочення, головний біль та біль у животі.
• Літери, цифри, слова та словесні конструкції збивають їх з пантелику.
• Під час читання або письма повторюють, додають, переставляють місцями або пропускають літери, цифри та слова.
• Під час читання або письма текст пливе в них перед очима.
• Тим, хто їх оточує, здається, що в них проблеми із зором, хоча медичні обстеження це не підтверджують.
• Ретельно вдивляються, намагаючись розглянути об'єкти, мають недостатньо розвинене просторове сприйняття й периферичний зір.
• Не розуміють змісту тексту під час читання.
• Пишуть слова так, як чують, не дотримуються правил орфографії.

Слух і мовлення

• Мають широкий діапазон слуху; чують звуки, які не чують інші, легко відволікаються через них.
• З труднощами формулюють думки, висловлюються уривчастими фразами й неповними реченнями. Заїкаються, відчуваючи стрес, неправильно вимовляють довгі слова, під час усного мовлення міняють місцями речення, слова, склади.

Письмо й моторика

• Зазнають труднощів з письмом. Незвичайним способом тримають ручку або олівець. Мають нерозбірливий почерк, який часто змінюється.
• Незграбні, мають проблеми з координацією рухів. Погано грають у командних іграх.
• Слабо розвинена дрібна й велика моторика. Схильні до заколисування в транспорті.
• Однаково вільно володіють обома руками, часто плутають ліву/праву сторони, верх/низ.

Лічба й тайм-менеджмент

• Не можуть правильно назвати час, зазнають труднощів з управлінням власним часом, вивченням упорядкованої інформації. Ледве встигають виконувати завдання вчасно.
• Рахують на пальцях або за допомогою інших предметів. Знають правильну відповідь, але не можуть зробити розрахунки на папері.
• Уміють рахувати, але зазнають труднощів при лічбі об'єктів або грошей.
• Уміють робити прості арифметичні обчислення, але не можуть засвоїти алгебру або вищу математику.

Пам'ять і пізнавальна сфера

• Добре запам'ятовують події, місця й персоналії.
• Погано запам'ятовують послідовність, факти й інформацію, не пов'язану з особистим досвідом.
• Думають за допомогою образів і почуттів, а не за допомогою звуків і слів. Внутрішній діалог розвинений слабо.

Поведінка, здоров'я, розвиток і особистість

• Украй неорганізовані або прагнуть до порядку в усьому.
• У класі можуть бути як розбишаками, так і тихими.
• Певні стадії розвитку наступають занадто рано або занадто пізно (рано чи пізно починають говорити, повзати, ходити, зав'язувати шнурки).
• Схильні до захворювання слуху, чутливі до харчових продуктів, харчових добавок, хімічних речовин.
• Мають дуже міцний або занадто чутливий сон. До певного віку часто страждають на енурез.
• Мають дуже високий або занадто низький больовий поріг.
• Мають загострене почуття справедливості, емоційно чутливі, схильні до перфекціонізму.
• Гостро реагують на власні помилки та прояви дислексії – відчувають збентеження, стрес і навіть нездужання.
• Джерело:Здоров'я дитини 
• https://childdevelop.com.ua/articles/health/3816/